Терапевтичні казки допомагають дитині впоратися зі страхами, тривогами, складними емоціями. Вихователь і практичний психолог можуть самі складати терапевтичні казки для дошкільників. Для цього подаємо алгоритм створення казок, а також приклад терапевтичної казки
Казкотерапія — найдавніший напрям практичної психології, хоча термін виник тільки наприкінці ХХ століття. Основоположник аналітичної психології Карл Юнг і його послідовники стверджували, що в казці відображається психічна реальність людини, її внутрішні ритми й суперечності. А головне — у казці намічено сценарії духовних пошуків і розвитку особистості.
Картотека розспівок за казковими сюжетами
Для чого використовувати терапевтичні казки
Терапевтичні казки можна застосовувати, щоби:
- передати досвід, прищепити дошкільникам норми і правила поведінки, морально-етичні цінності;
- заохочувати до фантазування, розвивати творче мислення й уяву;
- допомагати дітям долати страхи, надмірну тривожність тощо;
- корегувати проблемну поведінку.
Завдання психолога чи вихователя — дібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо її підібрано вдало — дитина «вбудовує» послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку кілька разів.
Для початку потрібно сформулювати запити — чого не вистачає, щоб організувати роботу простіше й ефективніше.
→ Майстер клас для дошкільників
Як працюють терапевтичні казки
Коли дитина «проживає» казку, утворюються зв’язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Аби уроки та цінності засвоювалися активно, неодмінно обговорюйте з дитиною прочитані казки.
Коли починати розповідати казки дітям
З народження | Дитина з перших днів звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їхні позитивні емоції. Для новонародженого малюка сюжет казки не має значення. Головне, щоб у ній були:
|
1,5–3 роки | Казка може стати поштовхом до розвитку зв’язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу, розширить словниковий запас |
3–4 роки | Дитина вже розпізнає основні емоції, тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі обговорюйте емоції героїв, їхню поведінку тощо |
4–6 років | Через казку дошкільник найліпше засвоює соціальний досвід. Будь-яке завдання дитина виконає краще й із задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом |
Алгоритм створення терапевтичної казки
Цей алгоритм є орієнтовним, він лише демонструє, як можна формувати терапевтичну казку.
1. Визначте проблему або ситуацію, | Це можуть бути:
|
2. Пригадайте, як дитина виявляє | Найхарактерніші приклади запишіть, а потім використайте у сюжеті казки |
3. Проаналізуйте можливі наслідки | Наприклад, із жадібною дитиною інші діти можуть не захотіти дружити, і вона у певний момент залишиться одинокою |
4. Оберіть героя казки | Головний герой має бути:
Ім’я або прізвисько героя казки може бути кумедним, адже гумор позитивно налаштує дошкільника |
5. Розкажіть, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитися | Наприклад, скільки у нього було друзів, як вони до нього ставилися тощо |
6. Опишіть у казці, як герой | Найкраще — у трьох різних ситуаціях. Для казок властиві повтори. Зазвичай герой має:
Так дитина ліпше засвоїть та запам’ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла, до чого може призвести погана поведінка |
7. Уведіть у казку персонажа — доброго чарівника, мудрого вчителя або поважного старця | Він підкаже головному герою вихід з проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитися |
8. Розкажіть, як герой казки | Наприкінці казки герой:
|
За матеріалами Катерини ЄГОРУШКІНОЇ,
філолога, психолога, казкотерапевта, письменниці
