Тематичний контроль навчальних досягнень учнів

15 грудня 2017
5920
Середній бал: 5 із 5

Контроль, оцінювання та облік знань учнів — важливі складові освітнього процесу, хоч і ставлення та підхід до них змінюється. Змінюються й окремі форми та способи контролю знань, але завдання дізнатися, як учні засвоїли навчальний матеріал, незмінне

Контроль розрізняють за дидактичною метою:

Справи керівника у жовтні: що проконтролювати

Тематичний контроль вирізняється з-поміж інших видів контролю тим, що, крім контрольної функції, виконує ще й корегувальну. Адже результати тематичного контролю дають змогу вчителю оперативно скорегувати свою діяльність.

Рівні тематичного контролю

Підготовка до тематичного контролю має два рівні:

  • ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ

♦ учитель

► затверджує календарне планування

Оскільки тематичний контроль здійснюють одразу після вивчення однієї великої або кількох маленьких тем, то його слід внести у календарне планування. Тому цей документ можна вважати початковим щаблем у підготовці до тематичного оцінювання

♦ заступник директора з НВР

► стежить за раціональним плануванням тематичних оцінювань

► складає графіки тематичного оцінювання на І та II семестри

Водночас стежить, аби протягом навчального дня в учня не було більше однієї письмової контрольної роботи

♦ учитель

► готує завдання для тематичного оцінювання — визначає запитання, складає тести або обирає апробовані тощо

Водночас стежить, аби завдання відповідали навчальній програмі та переліченим у ній вимогам до рівня компетентності учнів з відповідного предмета

  • ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ

♦ учитель

► детально, чітко, доброзичливо роз’яснює учням особливості свого навчального предмета, вимоги до рівня їхньої компетентності з нього

► усвідомлює, що результати тематичного оцінювання рівня знань учнів є водночас показником його професіоналізму як учителя — знання предмета, вимогливості, справедливості тощо

Особистісно зорієнтований підхід у питаннях контролю

Оцінюванню підлягають саме навчальні досягнення учнів. Це прописна істина, однак її, незайве повторити:

  • не можна порівнювати знання одного учня зі знаннями інших
  • слід брати до уваги лише індивідуальні здібності кожного конкретного учня, його особистий прогрес в опануванні знань.

Досі поширеною є ситуація, коли до всіх учнів класу висувають однакові вимоги, орієнтовані на максимальне засвоєння змісту навчальної програми. Однак таких підхід помилковий. До питань контролю слід підходити з огляду на особистісно зорієнтований підхід.

Так, під час тематичного оцінювання у кожного учня має бути змога самостійно вибирати кількість завдань і їх рівень складності, аби отримати максимальну кількість балів. За таких умов учень сам визначає рівень виконаної роботи, а отже, прогнозує свою оцінку. При цьому самостійна робота має містити завдання двох типів — на рівні базового стандарту й підвищеного рівня.

Діагностико-корегувальні заміри навчальних досягнень учнів

Тематичне оцінювання дає змогу заступнику директора школи встановлювати ступінь сформованості компетенції учнів з різних предметів.

Одержати об’єктивну інформацію щодо результативності викладання навчального предмета можна за допомогою науково обґрунтованої технології діагностико-корегувальних замірів базової предметної підготовки.

Діагностико-корегувальні заміри — це спільна аналітична робота заступника директора й учителя. Джерелами інформації є діагностичні контрольні роботи з предмета інваріантної складової навчальних планів. Аналіз отриманих результатів дає змогу оцінити рівень викладання навчального предмета та простежити динаміку рівня навченості учня.

Протягом навчального року доцільно проводити й аналізувати щонайменше три заміри навчальних досягнень учнів:

коли проводять

як проводять

  • нульовий

на початку нового навчального року, у перші два тижні вересня

⇒ результати діагностичної контрольної роботи з певного навчального предмета порівнюють із підсумковими результатами з цього предмета за попередній рік навчання

  • контрольний

на другому-третьому тижні грудня

⇒ результати діагностичної контрольної роботи порівнюють із підсумковими результатами з навчального предмета за І семестр і з результатами нульового заміру

  • підсумковий

за тиждень-два до закінчення навчального року

⇒ результати підсумкового заміру порівнюють з результатами контрольного та нульового замірів

Контроль роботи з подолання неуспішності

Відставання в навчанні та неуспішність учня — дві послідовні ланки одного ланцюга.

Важливо своєчасно виявляти причини погіршення навчальних результатів учня. Адже вчасно і правильно вжиті заходи у цьому напрямі дають учню змогу не лише «вирівнятися», а й зберігають його фізичне і психічне здоров’я.

Навчальні результати учня можуть знизитися через:

Причиною погіршення навчальних досягнень учня може бути будь-що, і найчастіше учителю її ідентифікувати складно

Зазвичай він обирає традиційний спосіб роботи з таким учнем — додаткові заняття, під час яких вони разом повторюють навчальний матеріал. Ця робота потребує великих затрат часу і сил, однак зазвичай недієва

У разі зниження навчальних результатів слід насамперед виявити причину цього, допомогти усунути її, а вже потім надолужувати знання

Задля профілактики неуспішності учнів учитель та заступник директора школи мають використовувати різні методи педагогічної діагностики неуспішності учнів:

  • аналіз шкільної документації
  • спостереження
  • тестування
  • анкетування тощо.

Оброблення результатів цієї діагностики дає змогу не лише оперативно виявляти можливі причини зниження навчальних досягнень учнів, а й підказує конкретні заходи для корегування роботи вчителя.

У журналі «Заступник директора школи»

Повна стаття Ганни ГРАЙ, методиста з питань моніторингу, в якій наведено:

  • приклади рівнево-ступеневої моделі оцінювання
  • таблиці порівняльних аналізів результатів діагностико-корегувальних замірів навчальних досягнень учнів
  • поради вчителю, як працювати з учнями, що не встигають засвоювати навчальну програму
  • анкета для учня «Моє ставлення до навчального предмета»
logo