text
Педрада

Моделюємо час разом зі старшими дошкільниками

  • 25 січня 2018
  • 307

Як вихователю пояснити дитині, що таке час? Як розвивати чуття часу? Скористайтеся моделями піскового годинника і календарного року

Читайте за темою в електронному журналі

Час оточує нас усюди, скеровує і регулює наше життя. Здавна люди вчилися вимірювати час і для цього навіть винаходили спеціальні прилади, найзручнішим із яких — годинником — ми користуємося й донині. Здається, що може бути простіше: поглянь на годинник і знатимеш, котра година. Утім це для нас, дорослих, усе ясно як день. А чи все зрозуміло дітям? У які способи найдоцільніше розкрити їм таємниці часу?

Нерозуміння дітьми сутності часових понять відображається в запитаннях, які ми часто чуємо від них:

  • Куди зникає ніч?
  • Де ховається зима?
  • Де сидить місяць, коли на небі сонечко?
  • Чому день щоразу завершується?
  • Де живе завтра?
  • Що таке час?
  • Чому місяць деколи видно на небі посеред дня?

Час — складна категорія для усвідомлення дітьми дошкільного віку. Відкрити дітям таємниці часу вихователь здатен тоді, коли сам добре обізнаний з особливостями плину часу, усвідомлює психологічні механізми його сприймання людиною та може доступно й наочно це пояснити.

Перспективне планування: освітні проекти

Властивості часу

Людина живе й розвивається в часі та просторі. Ми, дорослі, легко орієнтуємося в часі, вимірюємо його за різними показниками. Проте для дітей усвідомити категорію часу доволі складно. Передусім це можна пояснити специфічністю, абстрактністю й відносністю поняття «час».

Для вимірювання часу людство вдавалося до постійно повторюваних явищ, як-от зміна частин доби, місячних фаз та пір року. Ці явища зумовлені добовим обертанням земної кулі навколо своєї осі, а також рухом Місяця навколо Сонця. Усі об’єкти довкілля існують у реальному часі й розвиваються в часі та просторі.

Час має свої властивості:

  • плинність — час пов’язаний із рухом
  • незворотність — неможливо повернути події, які вже відбулися; минуле, сучасне і майбутнє співіснують у логічному зв’язку й не можуть помінятися місцями; плин часу в одному напрямку є вираженням вічного розвитку природи і суспільства по висхідній лінії — від старого до нового
  • відсутність наочних форм — час неможливо побачити, він невидимий; його не можна показати дитині миттєво, як, наприклад, форму предметів, яку дитина може опанувати на дотик. Ми можемо сказати їй: «Поглянь, ось квадрат (кружечок), візьми в руки, обстеж на дотик, обведи по контуру пальчиком». Тоді як із часом цих дій виконати неможливо.

Як ми сприймаємо час

Дитина сприймає час опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і подій, які постійно повторюються в її житті та щоденній діяльності. Тож найточніші уявлення формуються в дітей про ті проміжки часу, які безпосередньо пов’язані з їхнім досвідом.

Психологічні механізми сприймання часу дорослим та дитиною схожі. Провідними аналізаторами у сприйманні часу є слух і м’язове чуття, які фізіолог та психолог Іван Сєченов назвав «дробовим аналізатором часу і простору».

Чимало труднощів доводиться долати дітям, перш ніж вони зрозуміють сутність часу. Часто, характеризуючи час, у розмовах із дітьми дорослі використовують звичні їм самим мовленнєві звороти. «Настане неділя, і ми підемо з тобою до розважального комплексу», — обіцяє тато своєму п’ятирічному синові. Або: «Завершується осінь, скоро прийде зима», — розмірковує бабуся, спілкуючись із онукою. Як наслідок, дітям здається, що час — це жива істота, яка живе своїм життям, «приходить» або ж «іде геть»; щоразу з’являються ніч, день, зима, літо, але потім кудись зникають. Відчути плинність часу діти не можуть.

Основою усвідомлення категорії часу є чуттєве сприймання. Комплексне задіяння різних аналізаторів сприяє чуттєвому сприйманню тривалості часу, однак особливе значення все-таки мають слухові та м’язові відчуття.

Фізіологічною основою сприймання часу є зміна процесів збудження і гальмування, що й дає змогу «відраховувати час». Ця думка доведена низкою наукових досліджень. За відносного переважання в другій сигнальній системі збуджувального процесу відбувається недооцінювання тривалості часу; натомість за відносного переважання гальмівного процесу — переоцінювання його тривалості. Отже, точність оцінювання часових інтервалів у підсумку визначається динамікою процесів збудження і гальмування. А визначення часових інтервалів є результатом умовних рефлексів на час.

У сприйманні плинності часу важливим чинником є й суб’єктивне ставлення до ситуації, у якій відбувається певна діяльність, чи до змісту самої діяльності.

Наприклад, коли ми займаємося цікавою для нас справою — читаємо, переглядаємо захопливий спектакль, спілкуємося з друзями тощо — час спливає непомітно. Здається, наче щойно зустрілися, а вже минуло дві години. І навпаки, сидіння на нудних зборах або нарадах здається завмерлим часом — таким, що тягнеться дуже повільно.

Відчуття й оцінювання людиною певного часового інтервалу значною мірою є суб’єктивним.

З огляду на особливості сприймання часу, головними чинниками формування чуття часу в дітей є:

  • знання часових еталонів — день, ніч, ранок, вечір, доба, дні тижня, місяці року, секунда, хвилина, година
  • досвід проживання тривалості певних часових періодів.

Аби розвинути чуття часу, навчіть дітей оцінювати часові інтервали без годинника, формуючи внутрішнє чуття часу на основі набутого досвіду проживання певних часових періодів, що є часовими еталонами.

Саме розвинене чуття часу є показником усвідомленого сприймання часу дитиною, її вміння орієнтуватися в часі.

Розвиваємо чуття часу

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що у старшому дошкільному віці дитина має вміти:

визначати часову послідовність подій, вживати у мовленні слова «вчора», «сьогодні», «завтра», «раніше», «пізніше», «зараз», «спочатку», «тепер», «давно», «скоро»

розуміти властивості часу, володіти часовими поняттями «на світанку», «у сутінках», «опівдні», «опівночі», «доба», «тиждень», «місяць», «рік»

мати уявлення про причинно-часові залежності ритмічних природних явищ, як-от тривалість секунди, хвилини, години

визначати час за допомогою годинника, знати, що година складається із хвилин; оцінювати часові інтервали, називати послідовність пір року, днів тижня, частин доби

встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами в природному та соціальному довкіллі.

Як бачимо, це доволі широкий діапазон умінь, однак завдання щодо формування чуття часу не конкретизовані. Між тим, чуття часу є основою його сприймання, а також першоосновою для формування в дітей дошкільного віку уявлень про еталонні одиниці вимірювання часу, як-от секунда, хвилина, година.

Чуття часу потрібне людині в усіх видах життєдіяльності, оскільки допомагає раціонально розподіляти час, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю, прискорювати й уповільнювати темп діяльності. Час є регулятором життя як дорослої людини, так і дитини. Чуття часу спонукає дитину бути організованою, зібраною, берегти час і раціонально його використовувати.

Згадаймо відомого кіноперсонажа Штірліца, який міг швидко заснути і проспати в автомобілі рівно 15 хвилин, а потім прокинутися без будильника і продовжити працювати далі. Це свідчить про те, що чуття часу в нього було розвине на високому рівні.

Як свідчить наш практичний досвід, у дітей старшого дошкільного віку можливо сформувати навички регуляції діяльності в часі. Для цього створюйте умови для накопичення дітьми досвіду, тобто моделюйте життєві ситуації. Наприклад, показуйте дитині, скільки справ можна виконати за різні проміжки часу. Роль дорослого в цьому процесі є визначальною.

Часто можна спостерігати схожі ситуації.

Ситуація в дитячому садку. Вихователь виходить із групи й каже дітям: «Повернуся за 5 хвилин». А повертається лише за 20 хвилин. Якщо така практика постійна, то в дітей формується помилкове уявлення про 5 хвилин як тривалий проміжок часу.

Ситуація вдома. Дитина грається, аж раптом мама каже: «Михайлику, за 10 хвилин завершуй гру, бо вже час снідати». Це звичайне нагадування мами синові, коли він захопився грою. Утім із яким ступенем вірогідності чотирирічна дитина справді рівно за 10 хвилин прибіжить до кухні снідати? Відповідь очевидна: навряд чи хлопчик з’явиться й за півгодини, адже гра цікава, а відчуття часу в нього ще не сформоване.

Моделі часу як засіб формування уявлень про тривалі часові періоди

Як же дати кожній дитині змогу наочно поспостерігати плинність, рух часу, побачити, як збігають секунди, хвилини тощо? У пригоді вихователю стануть моделі часу.

Особливе значення має не просто демонстрація готових моделей часу, а залучення дітей до процесу їх виготовлення. Саме така практична діяльність забезпечить практичний шлях пізнання, під час якого кожна дитина проникне в суть явищ, навчиться бачити об’єкти з незвичайних сторін, на практиці усвідомить властивості такої складної категорії, якою є час.

Працюємо з моделлю піскового годинника

Успішність зіставлення моделі й реального часу залежить від того, чи правильно вихователь організує процес спостереження з дітьми за плином певного часового проміжку. Задля ефективності цього процесу модель часу має:

  • чітко відображати основні ознаки часу — плинність, незворотність, вимірюваність
  • мати елемент узагальнення
  • бути простою для сприймання, побудови, використання, а також дієвою.

Обираючи модель, враховуйте вік дітей, зміст знань, якими вони мають оволодіти, рівень розвитку пізнавальних умінь, особливості сприймання моделі.

Робота з моделлю піскового годинника передбачає посилення інтересу дошкільників до самого процесу моделювання, розширює уявлення дітей про еталонні одиниці вимірювання часу, сприяє формуванню окремих практичних дій.

Ознайомлюючи дітей із моделлю піскового годинника, запропонуйте їм простежити, як пересипається пісок у годиннику, тобто як плине час, як збігає хвилина. Ця робота передбачає такі етапи, як:

  • спостереження — діти ознайомлюються з тривалістю однієї хвилини (2, 3, 5 хв.) за допомогою піскового годинника; спостерігають за плином піску, відчувають тривалість кожного інтервалу окремо
  • проживання — діти відчувають плин цих періодів часу під час виконання різних видів діяльності
  • виконання завдань у визначені часові періоди.

Аби діти відчули тривалість однієї хвилини, запропонуйте їм виконати завдання:

  • викласти візерунки з геометричних фігур
  • порухатися
  • виконати гімнастичні вправи
  • зліпити фігурку із пластиліну тощо.

Викладання візерунків із геометричних фігур, як-от трикутники, квадрати, круги, овали. Упродовж однієї хвилини діти мають викласти будь-які візерунки з геометричних фігур, стежачи при цьому за пересипанням піску в пісковому годиннику. У момент повного пересипання піску треба миттєво завершити роботу. По завершенні виконання завдання діти розповідають, скільки візерунків кожному вдалося створити за одну хвилину.

Виконання рухів. Кожна дитина має виконати певні рухи протягом однієї хвилини і порахувати їх. Наприклад, присідання, махи руками вгору-вниз, стрибки тощо. Після закінчення однієї хвилини вихователь підбиває підсумки: хто встиг зробити найбільше рухів, той перемагає.

Ліплення з пластиліну. Дітям пропонують за 1 чи 2 хв. виліпити стовпчики та інші фігурки з пластиліну.

Ознайомлюємось із моделлю календарного року

Найскладніше завдання постає перед педагогом під час формування в дітей уявлень про найдовші проміжки часу. Упродовж дошкільного дитинства діти мають усвідомити, що являють собою такі тривалі проміжки часу, як-от тиждень, місяць, календарний рік, і відчувати їх плин. Проте навіть старшим дошкільникам доволі складно пояснити, що таке місяць і, тим паче, цілий рік.

Для розширення знань дітей та вправляння їх у вмінні відчувати плин певних періодів часу використовуйте календарі — моделі календарного року.

Здебільшого вони мають вигляд планшетів — пласких схем із розміщеними на них цифрами відповідно до днів місяця. Такі календарі є в кожній групі дошкільного навчального закладу, але вони не забезпечують належного вправляння дітей у чутті плину реального часу.

Ми пропонуємо звернутися до практичного досвіду педагогів минулих поколінь. Адже, як відомо, все нове — це добре забуте старе. От і модель календаря й нині можна застосовувати в дошкільному навчальному закладі. До того ж виготовити її можна власноруч.

Роботу із цим календарем слід розпочинати у перший місяць нового року. Бажано вже на початку січня провести вступну бесіду зі старшими дошкільниками. Під час бесіди слід нагадати їм, яке свято люди відзначали незадовго до цього, наголосити на тому, що розпочався новий рік, що перший день року — це перше січня.

Приклади запитань:

  • Яке свято ми відзначали нещодавно?
  • Із чого розпочинається новий рік?
  • Як дізнатися, який сьогодні день тижня, яке число?
  • Чи є у вас удома календарі?
  • Які вони?
  • Як ними користуватися?

Далі покажіть дітям готову модель календарного року, поясніть, як із нею працювати.

Сім аркушів, тобто сім днів тижня прикріплених послідовно на стрічку, мають сформувати в дітей уявлення про тиждень.

Коли тиждень закінчився, складаємо аркуші-дні у стосик і розміщуємо у лівій комірці нижнього ряду коробки. Наступну стопку-тиждень розміщуємо поряд тощо.

Коли місяць мине, підрахуйте кількість тижнів і днів у ньому. Аркуші, зібрані впродовж першого місяця, складіть у стосик і вкладіть у першу комірку ліворуч у верхньому ряду коробки. Поступово мають бути заповнені шість комірок першого ряду, потім — і шість комірок другого. Аркуші календаря у двох верхніх рядах моделі вказують на послідовність місяців у році, а в нижньому ряду — на послідовність тижнів у місяці і днів у кожному тижні. Коли минає рік, старші дошкільники зазвичай можуть самостійно підрахувати кількість місяців у році, визначити їх послідовність.

За допомогою такої моделі календаря можна показати дітям взаємозв’язок між усіма періодами календарного року. Зауважимо, що діти мають самостійно брати аркуші з чарунок моделі календаря і збирати їх день до дня, тиждень до тижня, складаючи в такий спосіб місяці. Потім дошкільники визначають місце кожного місяця серед інших. Із місяців поступово й послідовно складають цілий рік. У будь-який момент діти можуть підійти до коробки і за розкладеними в ній аркушами календаря побачити наочно, скільки днів минуло від початку тижня, скільки тижнів — від початку місяця, скільки місяців — від початку року. А порахувавши порожні комірки у двох верхніх рядах, визначити, скільки ще залишилося місяців до його завершення.

Формувати уявлення дошкільників про час важливо для того, аби вони могли вільно орієнтуватися в часі та просторі, визначати основні одиниці його виміру, покладаючись на доступні й зрозумілі приклади із власного життєвого досвіду та знання, отримані завдяки роботі з різними моделями часу. Виконуючи вищезгадані дії, а відтак спираючись на практичний досвід, поступово діти чітко усвідомлять складні взаємозв’язки між окремими часовими періодами.

За матеріалом Олени  Брежнєвої,
доцента кафедри дошкільної освіти Маріупольського державного університету, канд. пед. наук

Підписка на статті

Щоб не пропустити жодної нової статті, підпишіться на розсилку

Освітні заходи

Освітні заходи

Перевірте свої знання та здобудьте нові

Взяти участь
Інтернет-магазин

Самое выгодное предложение

Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплати і станьте нашим читачем просто зараз

Ми в соцмережах
Упс! Файл доступний лише для зареєстрованих користувачів!

57 секунд на реєстрацію
І Ви отримаєте доступ до:
форм та зразків
фахових статей
найсвіжіших новин галузі
нормативних документів

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
І скачаю потрібні файли!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль

Зареєструймо наші взаємини!

І я Вам подарую цілий світ освіти:
  • допомагатиму розв’язати робочі завдання
  • запрошуватиму на освітні заходи
  • сповіщатиму про новини

Портал «Педрада»

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
Реєстрація за хвилину!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль