Патологічна прив’язаність дітей після стресогенних подій

7 березня 2018
251
Середній бал: 5 із 5

Якщо дошкільник постійно потребує вашої уваги, провокує на гнів або ж не допускає до себе, не поспішайте звинувачувати його в упертості чи неслухняності. Це може бути наслідком переживання стресогенних подій

Справи керівника у жовтні: що проконтролювати

У дитини, яка зазнала подібного негативного впливу, може сформуватися патологічна прив’язаність, що буває кількох видів:

  • невротична
  • амбівалентна
  • уникаюча
  • дезорганізована.

Види патологічної прив’язаності, що можуть виникати у дошкільників, які зазнали впливу стресогенних подій

Негативна або невротична прив’язаність 

Дитина постійно потребує уваги дорослих. Вона не може почекати, доки рідні або той, хто поряд, приміром вихователь, завершить справи чи знайде зручне місце, аби поспілкуватися.

Дитина тут і зараз потребує від дорослих емоційно-забарвленого спілкування спрямованого на неї, навіть негативного. Вона «провокує» покарання, дратує дорослих, бо не може витримати внутрішньої тривоги. Якщо ігнорувати такий стан, у дитини може виникнути істерика

Амбівалентна прив’язаність 

Дитина постійно демонструє подвійне ставлення до близького дорослого. Часом вона лагідна і робить все для того, аби показати свою любов, слухняність та довіру. А часом вона починає вибивати рідних із рівноваги — грубіянить, навмисно дратує, щоб спровокувати прояв сильних та щирих емоцій.

Дитина ніби перевіряє дійсний стан речей — «Мене люблять насправді чи тільки вдають?». Дитина вважає, що так вона зможе з’ясувати справжні почуття близьких — «Гарного і чемного просто «любити». А як тобі таке?.. Чи будеш ти терплячим, співчутливим, вірним, коли я поводжусь інакше? Чи залишися ти зі мною в такому разі?»

Компромісів у таких стосунках немає, а сама дитина не може пояснити свою поведінку і страждає від цього

Уникаюча прив’язаність 

Дитина замкнена, понура, не допускає довірливих стосунків із дорослими й однолітками.

Вона боїться ще раз пережити біль утрати або нову зраду, обман — «Обіцяли, що все буде гарно і не виконали…».

Основний мотив такої поведінки — «Нікому не можна довіряти, ліпше бути самому»

Дезорганізована прив’язаність 

Дитина навчилася виживати, порушуючи усі правила і кордони людських стосунків. Їй не потрібно, аби її любили — вона хоче, щоб її боялися.

Такий тип прив’язаності характерний для дітей, які зазнали жорстокого поводження чи насилля. Світ для них став страшним, злим, а люди — поганими, адже можуть зрадити. Себе дитина також не вважає хорошою. І тому, на її думку, світ і люди цілком справедливо заслуговують на помсту і знущання.

Проте людей потрібно тримати біля себе, бо без них не можна, але на певній відстані за допомогою страху відповідальності, бо «я можу що завгодно вчинити»

Практичному психологу важливо звертати на це увагу, аби можна було вчасно допомогти дитині

За матеріалом Ольги Байєр, завідувача кафедри дошкільної освіти З
апорізького ОІППО, канд. психол. наук, доцента,
журнал «Практичний психолог: Дитячий садок»

logo