text
Педрада

Розвиток емоційно-вольової сфери дошкільника

  • 3 травня 2018
  • 167

Воля не виникає сама собою, її потрібно змалку формувати. Які особливості вольової сфери у дітей дошкільного віку? Як дорослі можуть сприяти формуванню в дитини емоційно-вольової сфери й таких пов’язаних із нею якостей, як самостійність, самоконтроль, стриманість?

Воля — це психічна функція, яка відповідає за контролювання людиною своєї поведінки — вчинків та емоцій. Саме воля відповідає за формування таких особистісніх якостей, як самостійність, стриманість, рішучість, цілеспрямованість, відповідальність тощо. Воля нерозривно пов’язана з емоціями людини. Саме тому часто говорять про емоційно-вольову сферу як єдиний феномен.

Вікові особливості розвитку волі

Завдяки правильно сформованій волі дитина здатна впорядковувати власні думки, формувати й висловлювати свої погляди, концентрувати увагу на чомусь, доводити до кінця розпочату роботу. Воля потрібна для успішного розвитку інших психічних функцій. Без неї значно ускладнюється і розвиток соціальних навичок дитини.

Від року до півтора

Першим ключовим етапом у розвитку волі є віковий період з одного до півтора року. У цьому віці дитина не лише переключає увагу з предмета на предмет, які перебувають у полі її зору, а й навіть може думати про предмет, якого немає в полі зору (хоче його взяти, побачити). Починаючи саме з цього віку дитини, батьки можуть своєю поведінкою підтримувати розвиток емоційно-вольової сфери дитини чи гальмувати його.

У ситуації, коли дитина повзе чи намагається йти в напрямку небезпечної для неї території, не всі батьки реагують правильно. Деякі беруть дитину попід руки ззаду і переставляють на інше місце, як мішок з картоплею. Як же правильно реагувати дорослому? Стати так, щоб дитина його бачила, взяти її за руки, якщо вона вже ходить, і спрямувати в іншому напрямку. Якщо дитина поки лише повзає, узяти її на руки. У будь-якому разі батькам слід пояснити дитині свої дії.

Може видатися, що це все дрібниці. Утім, якщо дорослі звикли постійно миттєво реагувати на загрозу переставлянням дитини з місця на місце, у неї стирається межа між безпечним та небезпечним. Це негативно впливає на формування самостійності.

Та разом з тим батьки мають систематично реагувати на наближення дитини «до небезпечної зони» чи невідповідну поведінку. Не можна одного разу зреагувати, а наступного — ні. Дуже важливою є послідовність дорослих у вихованні.

Психічні функції дитини

Від півтора до трьох років

У віці від півтора до трьох років дитина може думати про річ, яка не перебуває в полі її зору, довший час. Часто діти зациклюються на якомусь предметі й починають вередувати, що хочуть його отримати. Багато батьків реагують неправильно — забороняють із чимось гратися або щось робити. Утім вони мають розуміти, що при згадуванні певного предмета чи дії дитина починає на них концентруватись у своїх думках і все інтенсивніше про це думати.

У таких ситуаціях доцільно відвернути увагу дитини від того, на чому вона зациклюється, зацікавивши її певною діяльністю: розглянути картинки в книзі, допомогти в тій хатній роботі, якою наразі займається дорослий, поспостерігати за рибками в акваріумі чи за пташками за вікном тощо. Можна також спробувати відвернути увагу певним предметом, але це діє лише для найменших малюків. Предмет не завжди може зацікавити так само, як і бажаний для дитини.

Також батьки припускаються помилки, коли дозволяють дитині все, про що вона починає думати і просити.

Найчастіше це стосується батьків, які довго чекали на першу дитину, тих, які багато працюють і мало часу проводять з дитиною. Своє почуття провини такі батьки здебільшого компенсують вседозволеністю. Також така поведінка притаманна для бабусь, дідусів, хрещених тощо.

Таке потакання розпещує дитину, робить її нервовою і так чи так гальмує розвиток волі. Доцільніше переключити увагу на опис іншого предмета або дії — найліпше той, що перебуває в полі зору дитини. Така реакція дорослих на капризування й бажання дитини зіпсувати якусь річ або зробити щось заборонене врешті спонукає дитину задуматися над своєю поведінкою, зробити вибір. Також це допомагає у простий і нетравматичний спосіб навчити дитину зважати у своїх діях на певні обмеження, що виховує самоконтроль і стриманість.

У родині також повинні бути певні правила, обмеження. Дитина може навчитись контролювати свою поведінку згідно встановлених правил, якщо самі дорослі не будуть «пом’якшувати» правила в певних ситуаціях — коли дитина хворіє, «поки мама не бачить» тощо. А також якщо винагорода за певні заслуги, хорошу поведінку, допомогу не буде суперечити забороненим правилам.

Від трьох років

Починаючи з трирічного віку, воля дитини стає свідомою. Тобто в цьому віці дитина може самостійно прибирати місце своєї гри, праці, обслуговувати себе й дотримуватися тих правил, які вже знає. Якщо дитина цього не виконує, це можна трактувати як один з варіантів поведінки:

  • вона навмисно шкодить — протестує, показує свій поганий настрій, невдоволення тим, що батьки не визнають її вправності та самостійності
  • в більш ранньому віці вона не мала прикладу для наслідування, дорослі не закликали її робити так, а не інакше. Найчастіше це — наслідок гіперопіки, коли дорослі роблять за дитину все (прибирання посуду зі столу, складання речей у шафу)
  • це наслідок спрощування дорослими умов розвитку дитини. Наприклад, якщо батьки купують взуття лише на липучках, то дитина не вміє зашнуровувати взуття, оскільки не мала можливості цього навчитись.

Середовище й умови, які сприяють формуванню свідомої волі в дитини

Створюйте умови й облаштовуйте середовище, яке сприяло б формуванню волі, від дворічного віку дитини. Передусім надайте дитині доступ до кухні й ванної кімнати та можливість самостійно виконувати прості дії із самообслуговування: їсти ложкою, а згодом виделкою, наливати у склянку воду з пляшки, мити руки з милом і витирати рушником, спускати воду після користування туалетом тощо.

Дитина має самостійно вдягатися й роздягатися — спочатку з допомогою дорослого, а згодом  з усе меншою його участю. На початку важливий не так результат, як старання дитини та активізація мисленнєвого процесу: дитина думає, якою стороною надягати річ, на яку ногу і в який спосіб.

Деякі батьки вдягають дитину аж до шкільного віку через брак часу чи брак терпіння спостерігати, як дитина робить щось неправильно. У результаті над дитиною насміхаються однолітки, вона дратується через те, що не вміє виконувати елементарні дії із самообслуговування в дитячому садку, школі, спортивних секціях.

Удома або в дошкільному закладі, розвивальному центрі у дитини мають бути іграшки з різних матеріалів та іграшкові копії справжніх предметів — робочі інструменти, посуд, столові прибори, меблі тощо. Також у дитини мають бути «місця» для її речей, іграшок та книжок: спеціальні коробки чи мішки, полички, що відповідають її росту, робочий столик, рюкзак тощо. Це важливо, адже лише за наявності таких сегрегаторів дитина матиме змогу прибирати за собою після гри чи іншої діяльності, розставляти всі речі по своїх місцях. Якщо дитина має певні обов’язки з догляду за домашньою твариною, це також сприяє правильному формуванню її вольової сфери.

Розпорядок дня

 Важливою умовою розвитку волі є наявність розпорядку дня. Усі справи протягом дня не можуть бути хаотично розкидані. Їх слід чітко впорядковувати між пробудженням, сніданком, походом до дитячого садка, обідом, денним сном, вечерею та нічним сном. Розпорядок дня — це не лише певна послідовність справ, а і їх адекватність та повторюваність у часі. Для дитячої психіки така відповідність надзвичайно важлива. Без її дотримання дитина швидко стомлюється, капризує, що гальмує розвиток психічних функцій. Розподіл дня на частини дає змогу дитині певним чином котролювати свою діяльність. Вона може оцінити, який проміжок часу їй відведено на ту чи ту діяльність, а отже вчиться планувати, оцінювати (чи вистачить сьогодні часу, аби щось завершити, а якщо не вистачить, починати займатися цим чи взятися за іншу справу), узгоджувати між собою справи і ставити цілі.

Під час спільного з дитиною відпочинку важливо надавати їй можливість проявити ініціативу. Дитина може самостійно запропонувати заняття або обрати з-поміж двох чи більше справ, які пропонує дорослий.

Дізнайтеся детальніше, навіщо дітям потрібен режим дня та чим може загрожувати його відсутність.

Приклад батьків

 Приклад батьків та інших людей, які оточують дитину, напряму впливає на формування її волі. Щоденні рутинні дії дитина копіює, спостерігаючи за дорослими.

Якщо батьки хочуть, аби дитина виконувала певне правило, вони самі, передусім, мають його дотримуватися. Наприклад, дитина прибирала своє ліжко після сну, ліжко батьків протягом дня також має бути застеленим. Якщо в родині є правило не залишати брудний посуд на столі, воно має стосуватися всіх без винятку членів родини.

Виховний вплив на дитину мають ситуації, які тренують її силу волі. Наприклад, можна ввести в сім’ї правило: не починати їсти, доки всі не сядуть за стіл. Час збирання за столом можна штучно розтягувати, аби тренувати волю дитини.

Можна дати дитині цукерку й зауважити, що з’їсти її вона може лише після того, як виконає письмове завдання з каліграфії. У молодшому дошкільному віці дитині ще доволі складно впоратися з таким завданням. Однак у більш старшому віці вона навіть сама вигадуватиме для себе певні правила, аби показати батькам свою силу волі. Це має важливе значення для формування рішучості та мотивації.

Батьки мають брати активну участь у вихованні дитини, аналізувати разом проблеми в її поведінці, пояснювати, що вона зробила не так. Важливо завжди пояснювати причину покарання. Також слід обговорювати проблемні ситуації, які виникають у групі дитячого садка чи на вулиці, свідком яких стала дитина.

Важливість для дитини «свого місця»

У кожної дитини має бути «своє місце». Річ не в тім, аби постійно проживати в тому самому будинку чи квартирі. У наші дні для багатьох сімей звичними є часті переїзди через винаймання житла, і не завжди у батьків є можливість облаштувати дитині власну кімнату. «Своїм місцем» ми називаємо певний особистий простір дитини, у якому доросла особа нічого не змінює і не керує.

За можливості доцільно збудувати для дитини будиночок на дереві. Але таким місцем може бути і простір під столом із поличками, заставленими іграшками й дитячими речами, простір між підвіконням та шафою, ляльковий будинок, у якому може поміститися дитина, невеликий намет, який можна переставляти з місця на місце і розташувати як на подвір’ї, так і в кімнаті тощо.

Головне, аби «своє місце» було затишним для дитини. І коли вона сердиться, сумує або чогось боїться — щоб завжди мала змогу «сховатися» тут, побути наодинці з улюбленими речами. Якщо дитина створює в помешканні щось на кшталт барлогу, важливо, щоб батьки з розумінням ставилися до цього, не забороняли. А якщо сім’я недавно переїхала в нове місце проживання, доцільно, щоб батьки самі запропонувати дитині створити таке місце для прискорення адаптації.

Створюючи такі умови, дорослі сприятимуть формуванню вольової сфери, тих якостей особистостості дитини, які в майбутньому будуть важливими під час її навчання, роботи та побудови особистого життя.   

Марина Романюк, практичний психолог, учитель-дефектолог

Підписка на статті

Щоб не пропустити жодної нової статті, підпишіться на розсилку

Освітні заходи

Освітні заходи

Перевірте свої знання та здобудьте нові

Взяти участь
Інтернет-магазин

Самое выгодное предложение

Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплати і станьте нашим читачем просто зараз

Ми в соцмережах
Упс! Файл доступний лише для зареєстрованих користувачів!

57 секунд на реєстрацію
І Ви отримаєте доступ до:
форм та зразків
фахових статей
найсвіжіших новин галузі
нормативних документів

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
І скачаю потрібні файли!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль

Зареєструймо наші взаємини!

І я Вам подарую цілий світ освіти:
  • допомагатиму розв’язати робочі завдання
  • запрошуватиму на освітні заходи
  • сповіщатиму про новини
Портал «Педрада»

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
Реєстрація за хвилину!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль