text
Педрада

Як дошкільникам безпечно вчити іноземну мову

  • 18 липня 2018
  • 776

Як убезпечити розвиток дитини під час вивчення іноземної мови: що має знати практичний психолог

Іноземна мова для дошкільників є надзвичайно затребуваним предметом у батьків. Тож педагоги на всі лади пропонують свої послуги. Проте батьки та викладачі іноземної мови здебільшого не мають освіти для роботи з дітьми-дошкільниками, не дуже розуміються на особливостях їхньої психіки.

Практичний психолог має усвідомлювати переваги та недоліки навчання дітей дошкільного віку іноземної мови, щоб розкрити секрети особливостей поведінки дошкільників і вчасно застерегти педагогів та батьків від хибних кроків. Це слід зробити ще й для того, аби педагоги вчасно перейшли з наїжджених шкільних колій викладання, а діти вивчали іноземну легко й правильно.

Психолого-фізіологічні чинники

Психологи та фізіологи обґрунтовують введення раннього навчання іноземної мови природною схильність дітей до мов та їхньою емоційною готовністю до оволодіння нею.

Дошкільний вік є сензитивним до оволодіння мовами загалом, й іноземними зокрема. Тривалість сензитивного періоду дослідників визначають по-різному. Переважно це період від 4 до 8 років. Саме в цьому віці діти вирізняються природною цікавістю й потребою в пізнанні нового. Їм властиве значно глибше й швидше, ніж на наступних етапах, засвоєння мовного матеріалу. Із віком людина поступово втрачає ці здібності, у неї знижується чутливість до сприйняття звуків та здатність їх імітувати, слабшає короткочасна пам’ять, а також здатність до зорового, а головне — слухового сприймання.

Інша дуже важлива перевага дошкільного віку полягає в ігровій мотивації дітей. Вона створює умови природно й ефективно організувати навчання іноземної мови як засобу спілкування та вибудувати його максимально наближеним до процесу використання рідної мови. Це стає можливим, оскільки за допомогою спеціально організованої гри в освітньому процесі можна зробити комунікативно цінними практично будь-які мовні одиниці.

Успішно опанувати нерідну мову можна у будь-якому віці, якщо способи її вивчення та викладання орієнтовані на специфіку конкретного віку, зокрема й дорослої людини.

Антропологічні чинники

Дошкільник, який вивчає іноземну мову, разом із мовою набуває досвіду спілкування з навколишнім світом, з іншими людьми, представниками різних культур. Відбувається процес соціалізації дитини. Це стає можливим завдяки природній відкритості та сприйнятливості дитини до всіх обставин та людей.

Дитина найчастіше набуває соціального досвіду в монолінгвальному, одномовному та монокультурному середовищі. Тобто в середовищі, де взаємодіють суб’єкти — носії однієї культури. Отже, дитина засвоює «правила гри», прийняті лише у певному лінгвосоціумі — спільноті носіїв однієї мови й однієї культури.

Утім, сучасний світ і найближче оточення дитини розмаїті й багатобарвні з погляду як мов, так і культур. Дошкільник, навіть географічно віддалений від країни, мову якої він вивчає, може щодня стикатися з лінгвокультурними феноменами «чужого» світу та його представниками. Щоб уникнути страху дітей перед іншою мовою та культурою, а також допомогти їм адаптуватися до полікультурних умов життя в сучасному світі, — дітей потрібно долучати до іноземної мови. А через мову — до світу інших культур.

Рідна і нерідна мови: відмінності у вивченні

У своїх дослідженнях видатний дитячий психолог Лев Виготський довів, що іноземну мову засвоюють у спосіб прямо протилежний, яким оволодівають рідною. Дитина засвоює рідну мову несвідомо і ненавмисно. Натомість іноземну починають вивчати з усвідомлення та наміру. Отже, способи оволодіння мовою є різноспрямованими: для рідної мови характерний шлях «знизу догори», для іноземної — «згори донизу».

Оволодіння рідною мовою нерозривно пов’язано з розвитком мислення.  Дитина засвоює мовні засоби вираження думок і в нерозривному зв’язку пізнає навколишню дійсність. У процесі пізнання навколишнього світу у неї формуються поняття, які вона може відобразити за допомогою мови і мовлення. Отже, усвідомлення найпростіших причинно-наслідкових зв’язків в об’єктивному світі відбувається одночасно з опануванням дитиною мовних засобів передачі цих зв’язків.

Вивчати іноземну мову дитина починає вже з певним мовним і мовленнєвим досвідом, а також здатністю до основних розумових операцій цією мовою. Під час вивчення іноземної мови дитина лише розширює свій досвід вираження думки, зокрема і рідною мовою. Утім, не опановує новий тип мислення.

Для маленької дитини рідна мова є життєво необхідним інструментом — єдиним засобом спілкування. Тому тут немає проблеми мотивації засвоєння мови.

Дитина «вивчає» рідну мову не для того, щоб вивчити певну кількість слів, прочитати текст тощо, а для того, щоб задовольнити свої важливі потреби. Наприклад, якщо вона не засвоїла правило утворення множини, то замість двох цукерок отримає одну.

Натомість, під час навчання іноземної мови проблема мотивації дітей є однією із центральних. Так само, як і проблема усвідомлення дітьми мовних засобів. Тому саме дошкільний вік надає унікальні можливості для вивчення іноземної мови — у дітей 5-6 років наявна ігрова мотивація. Вона дає змогу зробити комунікативно цінними майже будь-які мовні одиниці.

Умови, за яких вивчення іноземної мови є:

  • безпечним —
    • дитина має уже розмовляти чітко і ясно
    • батьки мають бути впевнені, що в першому класі дитина продовжить вивчення обраної ними мови
  • ефективним —
    • заняття мають бути регулярними — не рідше трьох разів на тиждень
    • лексику слід закріплювати вдома за допомогою ігор, аудіо- та відеокурсів
    • займатися слід постійно. Якщо дитина почала вивчати мову в чотири роки, а в п’ять припинила — до шести вона забуде все, чого навчилася.

Вікові психологічні особливості дошкільників

Аби бути успішним у викладанні іноземної мови для дітей дошкільного віку, врахуйте вікові особливості розвитку. А також вибудуйте освітній процес відповідно до цих особливостей.

Провідна діяльність

У старшому дошкільному віці відбувається поступова зміна провідної діяльності: перехід від діяльності ігрової до навчальної. При цьому гра зберігає свою провідну роль. З одного боку, у дітей з’являється активний інтерес до нової навчальної діяльності, до школи загалом, а з другого — потреба у грі не слабшає. Відомо, що діти продовжують грати до дев’яти, десяти років і далі.

Один із основних напрямів формування особистості у старшому дошкільному віці — це формування мотивів навчання. Однак якщо потреби дітей у грі не задовольнити, то розвитку дитячої особистості можна завдати значної шкоди, навчання стане формальним й інтерес до нього згасне.

Мотиви спілкування

 Унікальність старшого дошкільного віку полягає в тому, що саме в цей час вивчення іноземної мови можна ввести в контекст ігрової діяльності. Це дасть змогу створити у дитини внутрішню мотивацію та інтерес до оволодіння новою мовою. Адже поза грою дитина немає природної потреби у спілкуванні нерідною мовою.

Психічні функції

Щодо розвитку таких психічних функцій дітей, як пам’ять, увага, сприймання, то визначальною їх характеристикою є довільність.

Які психічні функції дошкільників враховувати під час навчання іноземної мови

Логопедичні проблеми

 Батьки дошкільників здебільшого не вважають за потрібне звертати увагу на логопедичні проблеми своїх дітей. Дорослі вважають, що іноземну вивчати корисніше, а українською чи російською дитина навчиться говорити сама. Це дуже небезпечна помилка!

В англійській та українській мовах багато звуків вимовляються по-різному. Якщо дитина, в якої ще не поставлено звуки рідної мови, намагатиметься вимовляти правильно англійські звуки, — вона ризикує назавжди обзавестися свистячими міжзубним «з», горловим «р» тощо. І загалом опинитися в ситуації «англійську не вивчила, й українську забула».

Якщо викладач іноземної не звертає увагу на фонетику, дотримуючись принципу: як чує малюк, так і говорить, — у школі доведеться виправляти вимову, а заразом боротися з незліченною кількістю помилок на письмі.

Організаційні особливості занять

Вікові особливості також додають труднощів педагогу в організації занять з дітьми дошкільного віку.

Тривалість

Дошкільники не здатні концентрувати увагу понад 15-20 хвилин. Тому педагогу, який вважає, що заняття має тривати годину-півтори можна одразу відмовляти в роботі у закладі дошкільної освіти.

Форма

Форма роботи з дошкільниками також може стати каменем спотикання на шляху до успіху як педагога, так і дітей. Можна навести чимало аргументів на користь як індивідуальної, так і групової форми організації заняття. Звичайно, на заняттях із педагогом сам на сам дитина отримує максимум уваги, найефективніше використовує весь час уроку, не відволікаючись ні на що інше. Водночас на групових заняттях можна спостерігати так званий ефект зараження, коли захопленість й ентузіазм однієї дитини передається іншим, а педагогу значно легше використовувати колективні ігри, танці, веселу руханку, щоб полегшити запам’ятовування лексики.

Що ж обрати? Необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини. Буває, що навіть п’ятирічній дитині важко працювати в групі, але вона охоче йде на контакт «очі в очі». Буває і навпаки — дитина легше сприймає нову інформацію лише в колективі «однодумців». Щодо форми організації занять, передусім педагог має порадитися з батьками. Адже краще за них дитину ніхто не знає. Не завадить, звичайно, і порада практичного психолога.

Підхід

 Пропоновані методики викладання іноземної мови дітям, не враховують всіх об’єктивних чинників та умов навчання дошільників. Проте методичні основи організації навчання за шкільного, урочного та ігрового підходів мають спільну мету і спрямовані на розвиток:

  • мовних та мовленнєвих здібностей дітей, навчання аудіювання, робота з фонематичним матеріалом;
  • властивостей мовлення — інтонації, сили, виразності, швидкості тощо;
  • мовленнєвого апарату;
  • навичок міжособистісного спілкування.

Навчання іноземній мові за урочного та ігрового підходів має принципові розбіжності за основними характеристиками.

Порівняльний аналіз підходів до навчання дошкільників іноземної мови

Основні
характеристики

Підхід

Урочний

Ігровий

Організація занять

Класно-урочні заняття

Діти сидять за столами

Безпосередній контакт педагога з дітьми

Педагог у колі дітей

Навчання

У дитини формують певний стереотип шляхом постійного повторення

Дитина засвоює новий матеріал мимовільно — на ігровій основі, можливе одночасне використання всіх дидактичних засобів

Спілкування

Дитина — об’єкт педагогічного впливу

Педагог — суб’єкт спілкування (міжособистісного спілкування між дітьми немає)

Суб’єкт-суб’єктна взаємодія

Міжособистісне спілкування між дітьми та педагогом активне. Є оперативний зворотний зв’язок

Рухова активність

Відсутня

Як виняток можлива невеличка фіззарядка в середині заняття

Переважає і становить 40-50% заняття

Ставлення дітей до заняття

Іноземна мова — заняття, складне нудне навчання

Ставлення у дітей різне — від задоволення до небажання

Іноземна мова — нова гра

Нові завдання і правила діти приймають охоче

Засіб навчання

Чого навчати дошкільників і як? Усього, що оточує дитину і що вона вже добре засвоїла рідною мовою — говорити про тварин, овочі та фрукти, іграшки, пори року тощо. Усе це можна назвати англійською, заспівати про це веселу пісеньку або розіграти міні-спектакль. Головне завдання педагога — зацікавити, втримати увагу, створити стійку мотивацію. А для цього грати потрібно по-справжньому, а не прикидатися.

Рекомендації

Педагоги з іноземної мови здебільшого організовують роботу за шкільними правилами. Утім, навчальна взаємодія з дошкільниками має свої особливості.

Насамперед слід врахувати, що дошкільники не зважають на зауваження і вказівки педагога, якщо вони мають загальний характер і стосуються всіх дітей. Старший дошкільник реагує на слова дорослого лише тоді, коли він звертається до дитини персонально. Тобто педагог має дивитися на дитину і назвати її по імені.

Щоб діти легко і природно заглибились в освітній процес, шкільні вимоги до поведінки недоречні. Це, зокрема, такі вимоги: «не можна під час уроку вставати без дозволу педагога», «підніми руку, якщо хочеш про щось запитати» тощо. Правила поведінки слід подати у формі прохань та побажань. Також слід обговорити з дітьми їх доцільність. На порушення правил слід реагувати шкодуванням, але в жодному разі не роздратуванням.

Отже, адекватний віку дитини підхід, тобто врахування провідного типу діяльності — ігрової, є значно ефективнішим для розвитку її активної мовленнєвої діяльності як рідною, так і нерідною мовою.

Олена Сахно, науковий співробітник лабораторії психології дошкільника
Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ

Підписка на статті

Щоб не пропустити жодної нової статті, підпишіться на розсилку

Освітні заходи

Освітні заходи

Перевірте свої знання та здобудьте нові

Взяти участь
Інтернет-магазин

Самое выгодное предложение

Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплати і станьте нашим читачем просто зараз

Ми в соцмережах
Упс! Файл доступний лише для зареєстрованих користувачів!

57 секунд на реєстрацію
І Ви отримаєте доступ до:
форм та зразків
фахових статей
найсвіжіших новин галузі
нормативних документів

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
І скачаю потрібні файли!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль

Зареєструймо наші взаємини!

І я Вам подарую цілий світ освіти:
  • допомагатиму розв’язати робочі завдання
  • запрошуватиму на освітні заходи
  • сповіщатиму про новини

Портал «Педрада»

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
Реєстрація за хвилину!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль