Закрепи у дітей як прояви тривалих сімейних проблем

10 червня 2021
333
Середній бал: 5 із 5

Як закрепи у дошкільників можуть свідчити про тривалі сімейні проблеми та що робити, аби не провокувати їх

До практичного психолога дитячого садка звернулася мати чотирирічної Марійки. Жінка скаржилася на проблеми зі здоров’ям дитини та безсилля лікарів. Майже від народження у доньки хронічний закреп. Після лікування у неї настає поліпшення, але потім усе повертається знову. Лікарі кажуть, що аналізи та результати медичних оглядів в межах норми. Тому вважають, що дитина здорова і порадили шукати психологічні причини. Мама звернулася по допомогу до психолога.

Як замінити вихователів, які йдуть у відпустку: 4 способи

Варіант розв’язання

На психосоматичному рівні дитина своїм тілом подає знак, який батькам важко зрозуміти. Кожний випадок індивідуальний. Хронічний стан закрепу може свідчити про певний уповільнений довготривалий патологічний процес в сім’ї або в емоційному стані батьків.

Часто внутрішньосімейні стосунки, скандали батьків, гнів, агресію, усе, з чим дитині емоційно важко впоратися, вона переживає тілом. Трапляється, що в сім’ї порушені чоловічо-жіночі стосунки та зміщені ролі. Іноді з дитини роблять «кумира» або «загального рятівника», і тоді закреп може стати засобом маніпуляції дорослими. Позаяк лише таким сурогатним способом дитина отримує турботу та увагу дорослих.

Якщо дитина страждає на закреп батькам слід:

  • не акцентувати увагу дитини на туалеті. Не запитувати щогодини, чи хоче вона до туалету? Достатньо про це дізнаватися вранці та перед сном;
  • організувати пісочні ігри, які допоможуть дитині впоратися з тривожністю та напруженням;
  • проаналізувати власну поведінку — можливо батьки висувають завищені вимоги до дитини? Від чотирирічної дитини не можна вимагати, як від п’ятирічної;
  • не робити ніколи за дитину те, що вона сама вже вміє робити на свій вік;
  • звернути увагу на сімейні стосунки, дати собі відповіді на запитання — «Що відбувається? Чи відчуваєте ви радість і задоволення від сімейного життя, від чоловіка/дружини? Чи, може, ваші стосунки зведені лише до їх з’ясування та взаємних претензій?». Також мамі важливо з’ясувати для себе — наскільки вона відкрита своєму чоловікові. Чи приймає вона його статус, долю, рід. Чи думає про нього та його рід, як про щось погане й брудне;
  • не лаяти дитину, не нарікати — «Ну, ти, як завжди!», «Та в кого ж ти такий?». Це лише закріплюює негативні переживання в дитини, посилює її тривогу;
  • звернути увагу, чи може дитина адекватно переносити розлуку з батьками або з кимось із близьких дорослих?

За психосоматичних проявів у дитини батькам не слід затягувати з візитом до психолога та відкладати до «ліпших часів»,  сподіватися, що все минеться», або «дитина переросте». Усі хронічні процеси в дитині мають шанс розвинутись у невроз та емоційні проблеми. А це вже лікувати набагато складніше і затратніше, ніж просто хронічний закреп. Робота психолога з дитиною потребує й окремої спільної роботи з батьками. І що швидше фахівець та батьки об’єднають зусилля, то швидше настане одужання дитини.

Наталія Філімошкіна, практичний психолог, Дніпро
Журнал «Практичний психолог: Дитячий садок»

logo