text
Педрада

Як навчити дітей домовлятися, або Розробляємо стратегії творчої поведінки

  • 3 серпня 2018
  • 1602

Під час гри між дошкільниками часто виникає конфлікт, який супроводжують негативні емоції. Дізнайтеся, як навчити дітей розв’язувати нестандартні ситуації і домовлятися

Кожна нова складна міжособистісна ситуація для дошкільників є творчою соціальною задачею, яку вони розуміють спонтанно, орієнтуючись на свій досвід. Осмислення такої задачі, або іншими словами — ситуації у дітей проходить як емоційний процес формування власного ставлення до події. Емоції бувають настільки сильними, що «приглушують» розумові процеси. У таких ситуаціях практичному психологу важливо за змогою активізувати мислення дітей, задаючи йому соціальний напрям.

Зазвичай діти прагнуть самостійно розв’язати несприятливі емоційні ситуації і вступають у діалог з дорослими. Саме в такі моменти доцільно розпочинати навчати їх творчих стратегій. Тобто окреслити умови проблеми, що виникла, заохочувати до пошуку способів її розв’язання і вибору  найвдалішого варіанта, який і буде кінцевим розв’язком.

При цьому важливо акцентувати увагу на тому, що якщо сперечальники не почнуть шукати спосіб домовитися і помиритися, то ситуація завершиться плачевно. Скажімо, діти травмуються, не отримають позитивних емоцій від гри, іграшка зламається тощо.

Стратегії творчої розумової діяльності

Коли дошкільники змушені шукати розв’язок складної соціальної задачі, практичний психолог може спостерігати природні прояви стратегій творчої розумової діяльності. У таких пошуках діти зокрема:

  • практикують повторення відомих їм поведінкових дій;
  • порушують послідовність соціально прийнятих дій (проявляють розумові та практичні інверсії; за Володимиром Кудрявцевим — дії-перевертні);
  • виявляють спонтанну надситуативність, тобто змінюють ситуацію, у якій беруть участь.

Інакше кажучи, у дітей проявляються практичні тенденції до аналогізування та комбінування. Звичайно, цього недостатньо для розвитку розуміння соціальних ситуацій. Але це сприяє оволодінню дітьми стратегіями творчого пошуку у складних соціальних ситуаціях.

Термін «стратегія» не є синонімом термінів «спосіб» та «алгоритм». Навчання правил і алгоритмів буде ефективним для розв’язання задач одного типу зі схожими умовами. Соціальні задачі, які дітям доводиться розуміти щодня у групах однолітків, виникають спонтанно, ніколи не повторюються повністю і потребують щоразу нових розв’язків. Навчання ж стратегій аналогізування і комбінування, за модифікованою методикою КАРУС, дає змогу дітям виробляти щоразу нову систему дій з урахуванням нових мінливих обставин (умов), у яких слід застосовувати свої знання. Діти навчаються шукати аналоги рішень і переносити їх у нові ситуації, а також комбінувати різні варіанти або частини відомих аналогів поведінки у структурі розв’язку соціальної задачі. Це збагачує їхній досвід розв’язання соціальних задач, який у майбутньому забезпечить успішний інтелектуальний і соціальний розвиток.

Аби активізувати мислення дітей у соціальних ситуаціях зверніть увагу дітей на такі аспекти:

  • характерні особливості нової ситуації
  • власні емоції і почуття, що спричинили таку ситуацію
  • емоції і почуття інших дітей
  • змінюваність емоцій усіх учасників ситуації відповідно до її розгортання.

Важливо навчати дітей проговорювати те, що вони відчули, а також те, що відчувають інші діти. Це дає змогу долати егоцентризм мислення дошкільників і стимулювати розвиток їхніх здібностей до мисленнєвих децентрацій (вміння приймати погляди іншої людини). Також це орієнтує дітей на успішну адаптацію в різних дитячих групах.

За схильністю до загострення чи згладжування конфліктів дітей можна об’єднати в такі групи:

  • діти, які зазвичай ідуть на відкритий конфлікт
  • діти, які опосередковано конфліктують (скаржаться вихователю й іншим дітям, вдаються до різних форм шантажу, плачуть тощо)
  • діти, які намагаються мирно розв’язувати складні ситуації
  • діти, які ухиляються від складних конфліктних ситуацій, навіть на шкоду своїм інтересам і бажанням

Конфлікт дитини з однолітками: як реагувати дорослим

Форми навчання

Найліпше організувати процес навчання за принципом розв’язання конкретного задачі в конкретній соціальній ситуації.

Планова

Практичний психолог пропонує дитині розв’язати нову соціальну задачу, наприклад, залучити товариша до нової гри або самому попроситися у гру інших дітей, запропонувати свою допомогу або, скажімо, вмовити сусіда поділитися фарбами, пластиліном, іграшкою тощо. У такий спосіб практичний психолог навчає дитину розробляти індивідуальну стратегію розв’язання такої задачі.

 Згідно зі стратегіально-діяльнісною концепцією творчості українського психолога Валентина Моляко, будь-яка нова  задача потребує:

  • розуміння умови;
  • вироблення задуму її розв’язку;
  • реалізації цього задуму.

У цьому й полягає вироблення стратегії. Названі етапи є віховими для розвитку стратегії розуміння задачі. Після проходження кожного з них процес розуміння того, як можна розв’язати складну ситуацію, набуває нової якості. Успішний розв’язок нової соціальної задачі свідчить про повне розуміння задачі. Тому коли дитина розв’язує нову задачу, важливо звертати її увагу на таке:

  • умови проблемної задачі — що дано;
  • можливі способи розв’язання цієї задачі (проблеми) — вироблення гіпотез;
  • кінцеве рішення як вибір найоптимальнішої гіпотези для кожної конкретної ситуації та її реалізації на практиці.

Екстрена

Наприклад, діти не поділили іграшку: і Саші, і Сергію хочеться саме зараз грати вантажівкою. Жоден з них не має наміру поступатися.

Практичний психолог звертає увагу дітей на умови цієї ситуації: обидва хлопчики хочуть грати вантажівкою, але не хочуть поступатися один одному. Далі дітям пропонується висувати різноманітні гіпотези розв’язання такої проблеми (забрати іграшку, щоб нікому не дісталася; встановити черговість гри; дати одному пограти, а другому — цукерку за те, що він чекатиме; запропонувати одному з них цікавішу гру тощо).

Практичний психолог допомагає дітям обрати найліпший, найефективніший варіант розв’язання цієї задачі, пропонує пояснити, чому обраний варіант є найліпшим (наприклад, тому, що хлопці залишаться задоволеними, вони зрозуміють, що сваритися погано, пограють іграшкою разом, навчаться поступатися тощо).

Коли практичний психолог втручається в ситуацію реального конфлікту, за якої через сильні емоції діти не можуть застосувати розумові стратегії поведінки, він навчає їх правильно розуміти ситуацію. Під час такої роботи з дошкільниками можна дотримуватися певного алгоритму дій.

Змінити обстановку. Спершу практичний психолог може взяти вантажівку, яка стала причиною конфлікту, і перейти з дітьми в інше приміщення, наприклад у спальню або роздягальню. Нова обстановка трохи відволіче увагу дітей від суперечки.

Знизити емоційне напруження. Для цього слід переорієнтувати емоції дітей на себе або на іншого дорослого. Сильні негативні переживання дітей неможливо швидко, за кілька секунд, нейтралізувати, однак можна викликати в них нові стани, які дадуть можливість за короткий час стабілізувати позитивні емоції і перейти до пошуку конструктивних способів розв’язання проблеми (задачі). Поведінка дорослого має бути незвичною настільки, щоб вдалося спровокувати у дітей якісно нові емоції і переживання.

Приміром, практичний психолог саджає дітей на стільчики, а вантажівку починає запаковувати в коробку, щоб надіслати в інший дитячий садок, або робить вигляд, що хоче розрізати її на дві частини (щоб вона дісталася обом дітям), або просто забороняє їм чіпати іграшку, а сам не звертає на дітей уваги і займається своїми справами.

Дітей легко збентежити й викликати в них радісні емоції, пропонуючи їм фантастичні варіанти: «зараз підкину вашу вантажівку і відправлю вас разом із нею на Місяць», «зараз покличу маленьких мурах, щоб вони з’їли гострими зубами вашу вантажівку, ось таких кусючих» (показати пальцями, як мурахи кусаються) тощо. Проте, пропонуючи грайливі фантастичні шляхи розв’язання ситуації, слід пам’ятати, що в такому разі діти не ставитимуться серйозно до необхідності конструктивно розв’язувати нові соціальні задачі.

Запропонувати реалістичне рішення. Щоб викликати в дошкільників бажання конструктивно розв’язати проблему, практичному психологу слід запропонувати реалістичне рішення, наприклад: «Доведеться мені зараз переробити вантажівку на підставку для хліба на коліщатах — може, на кухні знадобиться, якщо вона вам не принесла користі». Здивування, нерозуміння, страх залишитися без іграшки можуть стати перехідним містком до інтелектуальніших емоцій, до того, що діти почнуть конструктивно мислити, і практичний психолог зможе навчити їх виробляти власні стратегії розв’язання проблемних задач.

Організаційні аспекти навчання

На початку кожного заняття, націленого на вироблення стратегії аналогізування або комбінування, практичний психолог розповідає дітям про цю стратегію, наводить приклади її застосування. Говорить про те, що вони будуть навчатися розв’язувати різні проблеми, які виникають, коли діти разом грають або навчаються: сваряться, дражняться, проявляють жадібність, ображають і ображаються, не хочуть дружити, разом грати тощо.

Коротко про стратегії

Практичний психолог має наголосити, що всі діти у групі вже дорослі, і їм відомі приклади гідної поведінки в різних ситуаціях. Вони чинять так, як їх навчали батьки та вихователі, повторюють за іншими дітьми, персонажами казок і мультфільмів. Вони намагаються наслідувати позитивні приклади і обирають найприйнятніший для тієї ситуації, в якій опинилися. Таке копіювання поведінки можна назвати аналогізуванням, воно може бути повним і частковим.

Дітям слід розповісти, чому важливо вчитися комбінувати (з’єднувати в одному вчинку) різні моделі (варіанти) поведінки. Найчастіше складні неоднозначні задачі потребують низки послідовних дій (скажімо, не лише заспокоїти того, хто плаче, а ще й дати відсіч кривдникам, а також навчити дітей постояти за себе), тобто потребують комбінаторного рішення, кожна частина якого виконує, окрім часткової, загальну функцію — вироблення стратегії поведінки у складній неоднозначній соціальній ситуації.

Розв’язуємо задачі

Після короткої вступної частини практичний психолог пропонує дітям розв’язувати задачі, виробляючи стратегії аналогізування або комбінування (залежно від того, якій стратегії присвячені навчальні заняття). Адже ту саму задачу можна розв’язувати як завдяки пошуку аналогій, так і завдяки комбінуванню.

Пропонуємо орієнтовний список задач. Практичний психолог може створити свій перелік подібних ситуацій-задач, які він спостерігає щодня під час ігор і занять із дітьми. Саме на таких життєвих ситуаціях, особливо тих, що близькі дітям, свідками яких вони були, найліпше навчати їх стратегій аналогізування й комбінування.

Тобі дуже хочеться пограти з дітьми, але в тебе немає таких іграшок, як у них. А хлопці настільки захоплені грою, що не помічають тебе, ігнорують твої прохання. Як потрібно діяти в такій ситуації?

Ти приніс у дитячий садок свою нову іграшку, тобі дуже хочеться пограти нею з найліпшим другом. Але друг не хоче грати. Як переконати його?

Ви з другом сіли розглядати його нову книжку, і ти ненароком порвав сторінку. Твій друг засмутився і плаче. Як ти вчинив би в цій ситуації?

Сашка скривдили хлопці. Він плаче і не наважується йти на килим грати, долучатися до гри разом з ними. Як допомогти Сашкові? Що зробив би ти на місці Сашка?

Ти будував у пісочниці гарну фортецю, але Владик зруйнував її. Як слід вчинити? Що ти сказав би Владику?

Нагадаємо, що практичний психолог наголошує на умові кожної ситуації-задачі. А коли діти починають пропонувати можливі варіанти розв’язання, звертає їхню увагу на те, що кожен із учасників ситуації бачить її по-своєму. Зазначимо також, що у задачі можна вводити нові умови.

Видозмінюємо ситуацію

 Ситуацію, коли друг не хоче грати разом можна видозмінити.

«Виявляється, що друг не хоче грати з тобою твоєю іграшкою, тому що погано почувається, у нього температура. Або ж він не хоче грати, тому що йому зовсім не подобається ця іграшка; або тому, що боїться пошкодити її тощо», — кожне таке доповнення до умови ситуації ускладнює її, потребує перегляду підібраного аналога або варіанта комбінацій поведінки.

Задаємо орієнтири

Під час навчання стратегій аналогізування і комбінування практичному психологу слід задавати дітям орієнтири, за якими вони зможуть вибудовувати свої дії. Орієнтиром насамперед буде установка на конструктивний розв’язок, за якого всі учасники ситуації залишаться задоволеними.

Також важливим орієнтиром для вироблення успішної стратегії буде підказка про те, як інші діти розуміють цю саму ситуацію. Дошкільникам складно розуміти і приймати погляди інших дітей, бажання та інтереси, які відрізняються від їхніх бажань, інтересів, намірів, почуттів тощо. Тому практичному психологу слід наголосити на тому, що для іншої дитини в цій самій задачі можуть бути зовсім інші умови. Підказуючи дітям погляди інших на цю ж ситуацію, практичний психолог відкриває їм факти, які слід враховувати, і тим самим створює орієнтири, які полегшать розуміння. Можна сказати, що орієнтири є додатковими умовами задачі, й орієнтація на ці умови дає дітям можливість розробляти ефективні стратегії.

Так само важливо вчити дітей пояснювати іншим свої погляди і почуття, тобто створювати орієнтири розуміння ситуації для інших дітей.

На майданчику дитячого садка насупившись сидить шестирічна Наталя. До неї підходить найліпша подруга Катя і показує свою нову красиву сумку. Наталя не реагує. Катя запитує в неї про щось, пропонує пограти, сплести браслет із гумок. Але подруга, яка ще вчора охоче грала з нею, не відповідає, відходить і сідає на лавку. Катя дивується, ніяковіє, їй дуже хочеться грати з Наталею.

— Наташа на мене образилася, вона не хоче зі мною грати, — скаржиться дівчинка, — вона на мене постійно ображається!

Практичний психолог запитує Катю:

— Катюшо, я тебе правильно розумію, ти хочеш грати з Наталкою, і тобі не зрозуміло, чому вона не відповідає тобі? Тобі прикро, що вона відвертається? Спробуймо це сказати Наталі.

Пропонуючи такий аналог діалогу практичний психолог підходить до Наташі разом із Катею:

— Наталочко, з тобою дуже хоче пограти твоя подруга Катя. Але в тебе поганий настрій. Чи, може, Катя тебе чимось образила? Катюша хоче тобі щось сказати.

Катя звертається до подруги так, як її вчив практичний психолог (каже, що хоче з нею пограти і не розуміє, чому подруга не відповідає, адже вони не сварилися). Але Наташа не відповідає, лише хитає головою і відвертається. Практичний психолог говорить:

— Наталочко, напевно, у тебе справді поганий настрій, але Катюша думає, що це вона винна. Катюша переживає, скажи їй, що ти відчуваєш.

Наташа відповідає:

— Я не образилася, я за мамою скучаю, тому хочу посумувати.

Практичний психолог звертає увагу Каті на те, як вони разом з’ясували причини поведінки подруги, пропонує поспівчувати Наталі, але потім залишити її посумувати, але недовго, адже набагато цікавіше плести браслети з гумок і разом грати, аніж сумувати наодинці.

Таким чином, коли дитина розв’язує складну соціальну задачу, практичний психолог чи педагог може задавати їй орієнтири двох видів:

  • дії, які дитині слід відтворити в конкретній соціальній ситуації для того, щоб розв’язати задачу (як у вищенаведеному прикладі, розповісти подрузі про свої відчуття та причини поганого настрою)
  • орієнтація на емоції інших дітей, для яких ситуація має інший вигляд.

Важливо враховувати, що смисл дій, які практичний психолог пропонує відтворювати дитині, має збігатися з тим смислом, який вкладає дитина в ці самі дії.

Практичний психолог навчає дошкільника, як помиритися з товаришем, і пропонує поділитися з ним цукерками. «Дивись, — каже практичний психолог, — приємно, коли тебе пригощають смачною цукеркою, дай Сергійкові цукерки і доброзичливо скажи, що ти хочеш із ним дружити. Адже ви були найліпшими друзями до сварки».

На думку практичного психолога, смисл цих дій буде в тому, щоб зробити приємно скривдженому товаришеві, показати йому, що попри те що діти недавно сварилися, вони все одно залишаються друзями. А для дитини, яка у своїх діях орієнтується на запропоновану модель поведінки, поступливість і подільчивість можуть мати зовсім інший смисл. Скажімо, вона поступається і ділиться для того, щоб її не сварили, щоб швидше вийти з некомфортної ситуації, коли її «виховують», або щоб за свою послугу отримати іншу послугу (ти — мені, я — тобі) тощо.

Вплив суб’єктивних уподобань на вироблення стратегій поведінки

На вироблення дітьми стратегій розв’язання ситуацій істотно впливають їхні суб’єктивні вподобання. Так, дітей можна умовно об’єднати у дві групи:

  • діти, які намагаються розв’язувати задачу за допомогою вербальних засобів: пояснювати, переказувати ситуацію і в такий спосіб домовлятися
  • діти, які прагнуть домовлятися переважно за допомогою практичних дій — обмінюватися іграшками, солодощами, пропонувати переваги у грі тощо.

З огляду на такі особливості практичний психолог орієнтує дітей на комбінування вербальних і предметно-практичних впливів.

Гострота проблеми

Ще однією важливою суб’єктивною особливістю дітей є орієнтація на загострення або згладжування проблеми. Вона не повинна залежати від суб’єктивних звичок і переваг. Натомість має ґрунтуватися на аналізуванні проблеми та прийнятті рішення про те, як саме діяти під час конфлікту.

За допомогою складних соціальних задач практичний психолог має навчати дітей розуміти, що є ситуації, які потребують швидких рішучих дій. Це, наприклад, ситуації, коли ображають друга, коли самому пропонують вчинити погано, завдати комусь неприємностей. Практичний психолог має пояснити дитині, що якщо хтось із дітей пропонує припинити дружити з кимось взамін на свою дружбу або відібрати в когось солодощі, заховати чиїсь черевики тощо, то важливо не боятися конфліктувати. Не боятися потрапити в незручну ситуацію, бути осміяним, залишитися без друзів, втратити чиюсь прихильність. Обговорюючи з дітьми моделі поведінки (аналоги та комбінації), педагог навчає їх у різні способи відмовлятися від пропозицій, які призведуть до негативних наслідків. Однак часом і хороший друг може помилитися і запропонувати щось недобре, тому не завжди відмовляти слід різко й осудливо, варто виробляти певну стратегію залежно від самої ситуації.

Марійка запропонувала Оленці піти з нею кататися на гойдалках, але Оленка вже пообіцяла навчити іншу свою подругу Катю робити браслети з гумок. Катя чекає, а Марійка вмовляє Оленку піти з нею, каже, що образиться на неї, якщо вона не піде. Як вчинити Оленці?

Практичний психолог має пояснити дітям, що в подібній ситуації не слід різко відмовляти. Марійку можна запросити плести разом браслети з гумок, а потім піти кататися на гойдалках, а можна запропонувати Каті покататися на гойдалках утрьох тощо.

Наведемо задачу, розв’язання якої потребує засудження й рішучих дій.

Гендерні відмінності

На майданчику хлопчики намагаються відібрати у Стаса його магніти, дражнять його. Стас плаче. Іра не може спокійно пройти повз хлопців. Але вона також пам’ятає, що раніше, коли вона захистила Стаса від нападів, це не допомогло, зрештою в ситуацію втрутилася вихователька. А вдома тато розповів їй, що коли конфліктують хлопці, дівчатам не слід втручатися. Іра не знає, що їй робити, та й виховательки поруч немає, лише старенька прибиральниця, а її хлопці не слухатимуть. Як варто вчинити Ірі?

Поведінка хлопців зумовлює різку негативну оцінку і потребує рішучих дій. Іра в будь-якому випадку піде на відкритий конфлікт. Але за умовою задачі, її стримують від втручання в ситуацію різні чинники, які створюють конфлікт смислів («треба заступитися за того, кого ображають»; «дівчинка не має заступатися за хлопчика»). Слід обрати стратегію розв’язання цієї задачі з огляду на те, що поряд немає дорослих, до яких можна звернутися по допомогу.

 Коли діти створюють свої стратегії розв’язання подібних задач, простежуються гендерні відмінності. Дівчатка зазвичай пропонують складні комбінаторні варіанти на кшталт: голосно кликати вихователя, накричати на хлопців, намовити всіх дівчат не дружити з хлопцями, не розмовляти з ними, не давати іграшок тощо. Хлопці ж частіше обирають фізичне втручання, відкрито ігноруючи заборони (битися, засипати піском, відібрати магніти і віддати власнику).

Практичний психолог разом із дітьми розробляє стратегію розв’язання складної задачі, комбінуючи кілька варіантів поведінки.

Наприклад: «Іра, різко вихопить магніти з рук задираки і заховає глибоко в кишеню. А щоб Стасик не відчував себе приниженим через те, що за нього заступається дівчинка, Іра скаже, що вона його почекає на веранді, поки він розбиратиметься зі своїми кривдниками».

Звичайно, така стратегія може зумовлювати багато заперечень і навіть суперечок.

Зміни та нововведення

 Досвід показує, що дошкільникам легше продукувати нові ідеї, якщо показати їм, як створюють нові оригінальні стратегії. Діти починають вводити в ситуацію нових персонажів, переносити події в інше місце тощо.

Наприклад: «Треба сказати братику, щоб він записав Стасика на карате у свою секцію, і його боятимуться ображати», «Ірі треба взяти Стасика за руку і повести грати, а хлопцям сказати, що магніти отруєні, від них можна захворіти», «Іра скаже Стасику, що треба вміти постояти за себе, запропонує прийти до себе в гості, щоб тато навчив Стасика давати здачі, а потім вони разом їстимуть морозиво».

Критерії ефективності розумових стратегій

Головним критерієм ефективних дій дітей є вироблення ефективної стратегії, яка приводить до успішного розв’язання поставленої задачі. По тому, як дитина розв’язала задачу, можна визначити вид розумової стратегії — аналогізування чи комбінування.

Стратегію соціального аналогізування характеризує перенесення моделі поведінки в нову ситуацію («дам свого ведмедика»; «поділюся печивом»; «гратиму з дівчинкою», «запропоную відійти від кривдника» тощо).

Для стратегії соціального комбінування характерне поєднання різних форм поведінки під час прийняття одного рішення.

Наприклад: «Я можу подумати, що Оля зруйнувала мій замок, щоб насмішити мене. Але я скажу, що мені не смішно, і поясню їй, що так робити не слід. А потім покажу, як побудувати красивий замок. Вона може свій будувати, а я свій, а потім разом гратимемо в них з ляльками».

Навчаючи дітей розуміти соціальні задачі, практичний психолог оцінює, наскільки діти навчилися використовувати набуті знання і продукувати нові розумові стратегії. Можна виокремити такі рівні прояву розумових стратегій:

  • репродуктивний — на тлі низької пізнавальної активності дитина переносить в нову ситуацію відому модель поведінки або кілька відомих їй моделей. Від цього нова соціальна задача не розв’язується
  • рівень локальних перетворень — дії дитини конструктивно перетворюють ситуацію на якомусь конкретному етапі. Однак повністю задача не розв’язується
  • продуктивний творчий рівень — дії дитини призводять до того, що ситуація з проблемної перетворюється на таку, що конструктивно розвивається.

Допоможіть дитині адаптуватися

Практичному психологу слід звертати увагу і на часткові показники. Одним із них є те, як дитина приймає підказки дорослого. На думку знаного дослідника психології творчості Олега Тихомирова, до прийняття підказок треба бути готовим, тобто мати певний досвід розв’язання подібних задач і почати розв’язувати нову задачу, орієнтуючись у ситуації, що склалася. Дитина, яка не може зрозуміти, як розв’язувати задачу, не прийме нову інформацію про неї у вигляді підказки і не буде включати її до умов.

Якщо дитина приймає орієнтири і підказки, запропоновані дорослим, і орієнтується на них, то це є показником того, що розвивається ефективна розумова стратегія розв’язання. Тоді ж і відбувається трансформація змісту соціальної задачі. Трансформація змісту свідчить про те, що розвивається розуміння. Показником переосмислення часто є «ага-реакція» дитини і перебудова її поведінкових дій (наприклад: «Значить подруга не образилася на мене — вона за мамою сумує. Тому слід дати їй посумувати, а потім можна запропонувати плести браслети).

Ще одним локальним показником є орієнтація дитини на:

  • вербальну інформацію — що і з якою інтонацією говорить дорослий та інші діти;
  • візуальну інформацію — дії і міміка учасників ситуації.

Слід звернути увагу на те, чи може дитина вербалізувати емоції і почуття свої та іншої людини. Саме вербалізація, промовляння може розглядатися як окремий показник розуміння ситуації, що склалася.

Оскільки розумова стратегія — особистісне утворення, що залежить від суб’єктивних установок, суб’єктивних переваг і обізнаності дитини, то можна виокремити додаткові критерії ефективності розумових стратегій, а саме:

  • пізнавальна активна позиція — бажання дізнатися нове про почуття й емоції інших, розповісти про свої (яскраво виражене, слабо виражене, не виражене);
  • залежність дитини під час вироблення ідей від дорослого або інших дітей (повна, часткова, відсутня залежність);
  • прийняття на себе провідної ролі у складних соціальних ситуаціях або неактивна чи цілком пасивна позиція.

Отже, навчаючи дошкільників розв’язувати складні соціальні задачі, слід навчити їх виробляти стратегії аналогізування та комбінування. Таке навчання практичний психолог має проводити, аналізуючи з дошкільниками конкретні приклади поведінки та реальні конфлікти, аби діти мали змогу зафіксувати новий досвід і застосовувати його під час розв’язання складних ситуацій у майбутньому.   

Юлія Гулько, старший науковий співробітник лабораторії психології творчості Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, канд. психол. наук, Київ

Підписка на статті

Щоб не пропустити жодної нової статті, підпишіться на розсилку

Освітні заходи

Освітні заходи

Перевірте свої знання та здобудьте нові

Взяти участь
Інтернет-магазин

Самое выгодное предложение

Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплати і станьте нашим читачем просто зараз

Ми в соцмережах
Упс! Файл доступний лише для зареєстрованих користувачів!

57 секунд на реєстрацію
І Ви отримаєте доступ до:
форм та зразків
фахових статей
найсвіжіших новин галузі
нормативних документів

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
І скачаю потрібні файли!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль

Зареєструймо наші взаємини!

І я Вам подарую цілий світ освіти:
  • допомагатиму розв’язати робочі завдання
  • запрошуватиму на освітні заходи
  • сповіщатиму про новини

Портал «Педрада»

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
Реєстрація за хвилину!
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль