Підвезення до закладу освіти: що варто знати, щоб організувати

13 січня 2022
27106
Середній бал: 5 із 5

Підвезення — необхідність для тих, хто живе у сільській місцевості за межею пішохідної доступності до закладу освіти. Як його організувати та яку документацію потрібно вести? Які є варіанти перевезень?

Минулого року Уряд виділив для місцевих бюджетів 490 млн грн на придбання шкільних автобусів на умовах співфінансування.

Відстань, кількість учнів, витрати пального, вартість оренди транспорту. Усе це слід враховувати, коли виникає питання підвезення учнів та педагогів (далі — підвезення) до закладу освіти в умовах децентралізації, створення освітніх округів, мереж опорних шкіл.

Rozporiadok

Правила внутрішнього розпорядку: як скласти

Що «кажуть» нормативні документи

У Законі України «Про освіту» визначено, що осіб, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечують таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів (п.4 ст.13).

Органи місцевого самоврядування (районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад) забезпечують та фінансують підвезення до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку. За потреби — надають транспорті засоби, пристосовані для перевезення осіб, які пересуваються на колісних кріслах (п. 2 ст. 66 Закону України «Про освіту»).

Необхідність підвезення здобувачів освіти до закладу освіти та у зворотньому напрямку враховують під час розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами (п. 6 ст. 78 Закону України «Про освіту»).

Перевезення шкільними автобусами організовують відповідно до чинних нормативно-правових актів із забезпечення безпеки дорожнього руху, перевезень пасажирів автобусами, як-от:

Що потрібно, щоб організувати

Шкільні автобуси мають відповідати вимогам Національного стандарту України ДСТУ 7013:2009 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги». Вимоги для спеціальних шкільних автобусів, у яких обладнано місця для дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках, визначено наказом МОН від 31.12.2010 № 1316.

Щоб система підвезення почала працювати, потрібно оформити такі документи:

  • паспорт маршруту шкільного автобуса;
  • графік руху шкільного автобуса;
  • накази:
    — про призначення відповідального за організацію підвезень, вихователя і супроводжуючих;
    — про затвердження списків учнів та педагогів, яких підвозять;
    — про затвердження інструкцій з організації безпечного перевезення;
  • інструкції для водія про особливості роботи у весняно-літній і осінньо-зимовий періоди; про заходи безпеки під час перевезення учнів і педагогів; з надання першої медичної
  • допомоги потерпілим у ДТП;
  • журнали:
    — обліку інструктажів для водія, вихователя і супроводжуючих;
    — обліку інструктажів для учнів;
    — передрейсового та післярейсового медичного огляду водія;
    — обліку порушень водієм правил дорожнього руху та участі в дорожньо-транспортних пригодах;
    — обліку технічного стану шкільного автобуса при випуску на лінію та повернення;
  • договір на технічне обслуговування автобуса тощо.

Балансоутримувач, директор закладу освіти або засновник закладу освіти, визначає належне місце стоянки автобуса, забезпечує його технічне обслуговування та створює необхідні умови для проходження передрейсового технічного огляду, а також забезпечує щорічне навчання водія шкільного автобуса з питань безпеки дорожнього руху в обсязі технічного мінімуму.

Варіанти перевезень

Органи місцевого самоврядування обирають найбільш вигідний та зручний спосіб підвезення залежно від інфраструктурних умов, матеріально-технічного забезпечення, фінансової спроможності.

Для підвезення використовують:

  • шкільні автобуси (власні або на умовах спонсорської допомоги);
  • транспортні засоби, орендовані в суб’єктів підприємницької діяльності або в рад відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
  • громадський транспорт місцевого сполучення (рідко, через відсутність місцевих транспортних сполучень).

Якщо автобус — власний

Найпоширеніший варіант підвезення — власний шкільний автобус, який перебуває на балансі закладу освіти або засновника закладу освіти.

Використання шкільного автобуса має і переваги, і недоліки. Переваги:

  • спеціально обладнаний для учнів;
  • регулярно їздить по встановленому маршруту до школи та назад;
  • можна використовувати і для підвезення дітей, які беруть участь у позашкільних заходах, спортивних змаганнях, учнівських олімпіадах та складають ЗНО.

Серед недоліків — планові та позапланові витрати. До планових відносимо:

  • поточні і періодичні витрати на обслуговування;
  • страхові внески за транспортний засіб і за водія;
  • витрати на пальне та мастильні матеріали;
  • технічний огляд;
  • заробітна плата водія (зокрема в канікулярний період чи у дні, коли рейсів менше).

Позапланові витрати: несправність автобуса, ДТП тощо.

Водій повинен проходити щоденний медичний огляд. Його може проводити медсестра в закладі освіти чи в місцевій лікарні.

Якщо автобус зберігається далеко від місця проходження медичного огляду, то щодня водій спершу долатиме цю відстань для перевірки, а потім виїжджатиме на початок робочого маршруту. А це додаткова витрата пального. Зменшити витрати пального дасть змогу також доступність до АЗС та станції технічного обслуговування.

Начальник органу управління освіти та керівник закладу освіти контролюють цільове використання шкільного автобуса, дотримання вимог чинного законодавства щодо організації перевезень дітей і педагогів шкільними автобусами.

Автобуси потрібно періодично змінювати через обмежений термін використання. Вони повинні бути новими, технічно справними, відповідати екологічним нормам не нижче рівня Євро-5 — це екологічний стандарт, що регулює вміст шкідливих речовин у вихлопних газах (діє з 2009 року).

Якщо автобус — орендований

Альтернатива власному шкільному автобусу — орендований. Директор закладу освіти як замовник транспортних послуг та перевізник (власник транспортного засобу) укладають письмовий договір про перевезення. Також вони:

  • визначають маршрут підвезення;
  • складають схему маршруту та розклад руху.

Для здійснення пасажирських перевезень автомобільний перевізник повинен мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів відповідно до видів робіт, визначених Законом про автомобільний транспорт, мати ліцензійні картки на кожен автобус, інші документи, передбачені законодавством України. Групи дітей повинні перевозити досвідчені водії транспортних засобів, які мають стаж керування автобусом не менше п’яти років.

Перевізники зобов’язані:

  • проводити комісійне обстеження стану автомобільних доріг, пунктів посадки та висадки дітей із залученням органів Державної автомобільної інспекції та дорожніх організацій;
  • встановлювати на маршрутах спеціальні знаки зупинки із зазначенням часу проходження автобусів, які перевозять дітей;
  • проводити плановий технічний огляд та ремонт автобуса;
  • забезпечувати страхування транспортного засобу та водія.

Оскільки водія автобуса надає перевізник, то саме перевізник забезпечує проведення медичних оглядів водіїв перед виїздом на рейс, передрейсового контролю технічного та санітарного стану автобуса безпосередньо перед виїздом, інструктажу водія з безпеки дорожнього руху. Також він забезпечує водія необхідними документами.

Вартість послуг складатиметься залежно від кількості місць в автобусі та відстані по маршруту. Зазвичай вартість розраховують поденно і договір укладають на пів року або календарний рік. Ціна послуг на орендований транспорт також залежатиме і від відстані, пройденої від місця постійної дислокації транспортного засобу (автобази) до початку робочого маршруту.

Використовувати орендований автобус може виявитися економніше ніж власний. За технічний стан, огляд, обслуговування, страхування, ведення документації, термінову заміну автобуса чи водія відповідальність несе перевізник. Заклад освіти лише користується необхідними послугами.

Як оплатити роботу водія

До робочого часу водія шкільного автобуса включають:

  • період керування транспортним засобом;
  • підготовчо-завершальний період:
    — час на проведення медичних оглядів перед виїздом на маршрут і після повернення;
    — час на усунення можливих технічних несправностей на маршруті під час поїздок;
  • час простою — у місцях посадки/висадки учнів.

Робочий час водія обліковують на основі табеля обліку використання робочого часу, зазначають планові та фактичні дані щодо маршруту, початок і кінець робочої зміни тощо. Штатний водій має отримувати заробітну плату також у період канікул.

У деяких школах практикують так: під час канікул, коли немає регулярних перевезень, водій отримує ¾ від своєї середньої заробітної плати. Він може отримувати й 100% посадового окладу: вирішує директор школи.

Новоствореним об’єднаним територіальним громадам, які розв’язують питання підвезення, рекомендують розглядати варіант оренди транспорту. Орендований транспорт може стати вигідною альтернативою придбанню шкільних автобусів.

За матеріалом Дмитра Якимчука, радника з питань децентралізації в секторі освіти Програми U-LEAD з Європою, Відділ секторальних реформ

logo