Додаткові освітні послуги: що потрібно врахувати

6 жовтня 2021
4407
Середній бал: 5 із 5

Плануєте впровадити додаткові освітні послуги у Вашому закладі освіти? Дізнайтеся, на яку законодавчу базу орієнтуватися та які є особливості впровадження додаткових освітніх послуг

Законодавство та порядок впровадження додаткових освітніх послуг

1.Закон «Про освіту» дає визначення освітньої послуги, як комплексу «визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб’єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання» (р. І ст. 1 п.8 пд. 18).

10 онлайн-сервісів, щоб покращити якість освітніх послуг

Разом з тим, цим же законом передбачена автономія - право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних, організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом, - та академічна свобода - самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом (р.І ст.1 п.1 пд.1,2) суб’єктів освітньої діяльності. Ці положення дають підстави для розуміння введення додаткових освітніх послуг до діяльності освітніх закладів.

Додаткові освітні послуги надаються понад обсягів, визначених в освітній програмі, та поза діяльністю, що фінансується за рахунок коштів бюджетного фінансування. Їх перелік і фінансування  передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» та спільним Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 23 липня 2010 № 736/902/758 «Про затвердження Порядку надання платних послуг державними і комунальними навчальними закладами» та актами законодавства, що регулюють відповідну сферу платних послуг.

2. Передумовами для запровадження додаткових освітніх  послуг можуть слугувати потреби учасників освітнього процесу (дітей, батьків, педагогів, керівників закладів освіти тощо) у 

  • ширшому розвитку здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості;
  • здобутті ними  поглиблених знань, умінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності;
  • запровадженні особливих форм групової роботи;
  • залученні додаткових джерел фінансування і т.п.,
  • реалізацію яких передбачає той же Закон про освіту ( ст.14)

3. Додаткові освітні послуги надаються на підставі письмової заяви,  що складається замовником у довільній формі, та укладеного договору.

4. Мета, перелік  та порядок надання додаткових освітніх послуг, їх фінансування, розподіл коштів, а також обов’язки та права надавача і виконавця мають бути зафіксовані у Положенні про надання додаткових освітніх послуг, схваленому на засіданні колегіального  органу управління закладу (напр., педрадою)  і затверджені керівником цього закладу, а також  відповідати нормам чинного освітнього законодавства.

5. Порядок визначення вартості додаткових освітніх послуг відбувається відповідно до нормативних документів і повинен бути економічно обгрунтованим

6. Кошти за надані додаткові освітні послуги зараховуються на відповідні рахунки, призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень, у встановленому порядку і використовуються згідно із затвердженим кошторисом освітнього закладу з урахуванням вимог законодавства. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

7. «Заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством» (Закон про освіту р. ІІІ ст. 30 п. 3).

Додаткові освітні послуги в ЗДО

Відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України «Про дошкільну освіту», передбачено введення додаткових освітніх послуг, які не визначені Базовим компонентом дошкільної освіти, лише за взаємною  згодою обох сторін – надавача (ДНЗ) і замовника (у нашому випадку, батьків або тих, хто заміняє їх функцію) у межах гранично допустимого навантаження дітей за рахунок  батьків, благодійних організацій, місцевих бюджетів тощо.

Згідно з п.1 Переліку платних послуг  у навчальних закладах  додаткові освітні послуги визначаються:

колом інтересів замовника (мистецьких, спортивних чи пізнавально-діяльнісних);

господарською підтримкою  закладу.

До додаткових освітніх послуг першого напрямку відносять:

  • роботу гуртків за інтересами;
  • організацію і проведення методичних семінарів і практикумів.

Зміст таких послуг визначаються авторськими програмами, які складають виконавці на основі власного педагогічного досвіду та  інших програм, і які затверджуються на методичних радах навчального закладу та повинні сприяти розширенню обов’язкового мінімуму дошкільної освіти відповідно до вікової категорії учасників. Такі програми мають локальне використання і переглядаються 1 раз на 5 років. Заняття гуртків проводяться у 2-ій половині дня. Господарською підтримкою закладу може стати організація і проведення заходів у позанавчальний  час, крім тих, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, за рахунок батьків, благодійників; організація харчування з частковою оплатою тощо.

Діяльність педколективу з надання додаткових освітніх послуг у ЗДО при наявності необхідних вищезазначених у 1 розділі документів і відповідних кадрів складається з трьох етапів.

І. Комплектація груп з урахуванням формування методичної бази для надання додаткових освітніх послуг, а також, за необхідності, з  підготовки приміщень  для занять та їх обладнання;

ІІ. Комплектація груп з додатковими освітніми послугами: види і кількість таких послуг, графік роботи, навантаження педагогів, визначення розміру оплати, включення цих послуг у кошторис, затвердження Положення про надання додаткових освітніх послуг і т. п.

ІІІ. Контроль за наданням  додаткових освітніх послуг у ДНЗ  спеціалістами та використанням зароблених коштів з боку адміністрації закладу, батьків, органів управління освітою.

Додаткові освітні послуги у школі

Відповідно до українського освітнього законодавства, державні та комунальні навчальні заклади можуть надавати платні послуги у сфері охорони здоров'я, відпочинку, дозвілля, оздоровлення, туризму, фізичної культури та спорту та організовувати платні концертно-видовищні заходи.

Але якщо заходи у школах чи садочках не фінансують за кошти загального фонду державного та місцевих бюджетів, тоді їх мають проводити у позанавчальний час (у тому числі канікули, святкові та вихідні дні).

Тобто до сфери  надання додаткових освітніх послуг у школі можна віднести не лише роботу платних гуртків, семінарів, практикумів, тощо але й підготовку дітей до школи у спеціалізованому напрямку, напр. із поглибленим вивченням певної іноземної мови, організацію розважально-дозвіллєвих заходів (виступи театральних чи циркових колективів), екскурсій в інші населені пункти, профінансованих батьками, т. п.

Також, крім наказу і положення про надання додаткових освітніх послуг, у школі має бути наявний і Договір між замовником  і надавачем (виконавцем) послуги (наказ МОН України № 183 від 11 березня 2002 р.,  зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2002 р. за № 329/6617).

logo