Відпустка без збереження зарплати

18 травня 2021
2043
Середній бал: 5 із 5
начальник управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки працівників освіти і науки України

Із листа до редакції: «Допоможіть розв’язати питання щодо відпустки без збереження заробітної плати. Чи можна відмовитися від неї, якщо заклад освіти вже видав відповідний наказ? На які документи покладатися, щоб аргументувати свою відмову йти в таку відпустку?»

Як оплатити працю завідувачу бібліотеки

Питання надання працівникам відпусток регулюють:

  • Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки);
  • Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (КЗпП);
  • постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки»» від 15.11.1996 № 505/96-ВР;
  • підзаконні нормативно-правові акти.

З’ясуймо, як забезпечується право на відпустки, кому відпустку без збереження зарплати відповідно до законодавства надають в обов’язковому порядку і насамкінець — чи правомірно примушувати працівника йти у таку відпустку.

⇒ Директору школи — відпустка, його заступникові — доплата

Як забезпечується право на відпустки

Статтею 2 Закону про відпустки встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі — підприємство). Право на відпустки забезпечується:

  • гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;
  • забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Кому в обов’язковому порядку надають відпустку без збереження зарплати

Статтею 25 Закону про відпустки встановлено випадки, коли працівникам надається відпустка без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку, зокрема:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України;

3-1) матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

4) учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8) особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

18) працівникам на період проведення у відповідному населеному пункті антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Статтею 26 Закону про відпустки також встановлено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Статтею 84 КЗпП встановлено, що за сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові, за його заявою, може бути надана власником або уповноваженим ним органом короткочасна відпустка без збереження заробітної плати. У необхідних випадках за згодою сторін ця відпустка може бути відпрацьована працівником у наступний період, виходячи з умов і можливостей виробництва.

Відпустка вчителю, в якого закінчується строковий договір: чи надавати

Чи правомірно примушувати працівника йти у відпустку без збереження зарплати

Примушувати працівника йти у відпустку без збереження зарплати неправомірно. Статтею 74 КЗпП також передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями, гарантується право на надання щорічних відпусток зі збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати.

Власник або уповноважений ним орган (керівник) закладу освіти зобов’язаний надавати відпустки всім працівникам закладу освіти відповідно до графіка відпусток (п. 20 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів, затверджених наказом МОН від 20.12.1993 № 455). Тобто відповідно до законодавства брати і відпустку без збереження заробітної плати чи ні — це ініціатива працівника, а не право керівника примусово її надавати.

Джерело: стаття журналу Заступник директора школи

logo