Інклюзія в освітньому процесі як одна із форм соціалізації дитини з особливими освітніми потребами

19 листопада 2021
5241
Середній бал: 5 із 5

Обов’язок освітян полягає у забезпеченні вихованцям рівного доступу до освіти. Допоможе вирішити цю проблему інклюзивне навчання, якому сьогодні в сучасній освіті приділяється так багато уваги. Що це таке, як його організувати, які ресурси використати – читайте у нашій статті.

Основні поняття інклюзії,  її мета і завдання

Інклюзія - це процес включення всіх громадян у соціум, насамперед тих, хто має   труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він  передбачає розробку і застосування таких методів і прийомів, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь суспільному житті. Щоб кожна дитина, яка проживає в Україні,  відчула себе повноправним громадянином своєї держави, необхідно створити певні умови для її освіти і виховання, в яких би вона мала можливість  розвиватися, навчатися, а згодом   і самореалізуватися, бути готовою увійти в доросле життя з гідною самооцінкою своєї особистості. На шляху демократичного поступу  суспільство теж повинне перебувати в стані готовності прийняти до себе будь-яку людину незалежно від її інтелектуального рівня чи фізичного розвитку. Тому сьогодні, як ніколи, актуалізується питання інклюзивної освіти. Щоб вона прижилась у нашій країні,  необхідне правильне розуміння того, чим насправді є ця система, і також сприйняття інклюзивної культури  всіма учасниками навчального процесу.

Новий Порядок організації інклюзивного навчання: основне

Варто розуміти, що це не лише зміна педагогічного підходу, використання нових методик і розміщення дітей з особливими освітніми потребами (далі ООП) в загальноосвітніх школах, а,  насамперед, інструмент соціалізації та органічної  інтеграції,  який допоможе їм реалізувати себе в людській спільноті. Це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносить необхідні зміни до навчальної програми та вишукувати  нові ресурси, щоб забезпечити рівні можливості. Саме завдяки інклюзивній освіті люди з ООП можуть відчувати себе частиною суспільства, знаходити друзів і переймати загальноприйняті моделі поведінки.

Таким чином запровадження інклюзивної освіти у систему навчально-виховного процесу сприяє:

  • полегшеній адаптації дитини з  ООП до перебування в різнорідному колективі;
  • розвитку її власних сильних якостей і талантів;
  • досягненню індивідуальних  цілей через  участь у житті громади та  класу;
  • залученню батьків у процес навчання і життя школи;
  • формуванню толерантного ставлення і поваги до  здібностей інших дітей;
  • розвитку різноманітних навичок.

Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. Тому основне завдання  організаторів і педагогів інклюзивного навчання  полягає у  створенні середовища, де  вихованці з особливими освітніми потребами знаходитимуть підтримку, усвідомлюватимуть свою цінність, а також важливість власної ролі у процесі навчання. Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти таким дітям шляхом  урахування їх індивідуальних особливостей.

При всій доцільності впровадження інклюзивної освіти,  учасникам освітнього процесу слід бути готовими до складностей різного характеру, які неминуче доведеться долати.

Труднощі на шляху реалізації інклюзивного навчання

Хочемо ми того, чи ні, але так чи інакше до вирішення проблемних питань інклюзії будуть причетні всі – від фахових спеціалістів до  людей, далеких від педагогіки. Тому умовно проблеми можна поділити на дві групи – моральні (психологічні) та матеріальні.

Труднощі морального аспекту полягають у неоднаковому рівні усвідомлення  і різному сприйнятті поняття «людина з особливими потребами» членами  нашого суспільства. Навіть батьками і родиною така дитина сприймається неоднозначно: для одних вона  ізгой і змушена перебувати в ізоляції від суспільства, задовольняючись спілкуванням в оточенні найближчих, які, до речі, часто оцінюють її потреби неоднозначно, інші сім’ї, навпаки, намагаються якнайбільше соціалізувати з раннього віку своє дитя, щоб виробити імунітет до випробувань у дорослому віці, треті приречено змиряються з подібним станом справ і навіть не намагаються щось змінити у власному житті. І це, на жаль, не найгірші сценарії буття. Те ж саме зустрічаємо і в соціальному середовищі. Тож якщо така дитина  має з’явитися у закладі, то її появу слід виважено підготувати. А для цього організаторам інклюзивного навчання  потрібно мати переконливі аргументи  на користь інклюзивної освіти, щоб переконати і саму дитину, і її батьків, і батьків її однокласників, і – чого гріха таїти – часто спротив окремих педагогів теж у доцільності запровадження такої форми навчання.

Отже, чому дитина з особливими потребами виграє від перебування у загальноосвітньому закладі:

  • через спілкування з однолітками поліпшується її когнітивний, моторний, мовленнєвий, соціальний та емоційний розвиток;
  •  ровесники  для неї відіграють роль загальноприйнятих моделей поведінки
  •  відбувається функціонально оволодіння новими вміннями та навичками;
  • навчання проводиться з орієнтацією на  її сильні якості, здібності та інтереси;
  • з’являється можливість для налагодження дружніх стосунків з іншими дітьми й участі у громадському житті.

Спробуймо розібратись, чим же корисне перебування дитини з особливими освітніми потребами для її однокласників.

По-перше, діти вчаться природно сприймати різноманітність свого оточення і толерантно ставитися до людських відмінностей.

По-друге, у них формуються комунікативні навички налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

По-третє, при правильному поданні даного факту іде вироблення командного духу. Діти не лише  засвоюють партнерські відносини, але і навчаються співробітництву, виробляють вміння взаємодії, взаємодопомоги, навчаються сприймати різні точки  зору.

По-четверте, це сприяє виробленню нестандартної поведінки в нестандартній ситуації, змушує їх бути винахідливими і кмітливими,  вчить відповідальності і  співчуттю.

 Подібне тлумачення можна застосовувати педагогам для батьків, які боячись травмувати психіку власних дітей, часто виступають проти перебування дитини з особливими освітніми потребами у класі загальноосвітньої школи.

Для педагогічного колективу створення класів з інклюзивним навчанням теж є своєрідним професійним викликом, який мотивує до:

  • кращого розуміння індивідуальних особливостей здобувачів освіти;
  • оволодіння новими педагогічними методиками, які дають  змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
  • більш цілісного сприйняття дітей,  а також дає змогу подивитися  на життєві ситуації  їх очима.

Крім того, перебуваючи на державній посаді, вчителі мають втілювати державну політику в галузі навчання і виховання, однією з вимог якої є забезпечення рівних можливостей для доступу до загальної освіти, що і робить інклюзивна освіта.

Матеріальні труднощі стосуються навчального  закладу та батьків  дитини з ООП . Адже для організації інклюзивного навчання освітній установі потрібно задіювати додаткові ресурси зі створення безбар’єрного середовища, додаткових приміщень, придбання корекційного обладнання, а батькам навчитися безболісно регулярно  долати шлях від дому до школи і зі школи додому.

Держава, у свою чергу, намагається підтримати  вирішення проблем інклюзивної освіти  нормативними документами. 

Законодавча база запровадження інклюзивного навчання

  1. Закон «Про освіту»,  ст. 20, п. 1; ст.55
  2. Закон «Про повну загальну середню освіту»,  ст. 24, п. 3
  3. Наказ МОН « Про Порядок створення груп подовженого дня у державних і комунальних ЗЗСО» (від 25 червня 2018 року №677).
  4. Наказ МОН «Про Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття загальної повної середньої освіти» (від 16 квітня 2018 року №367).
  5. Наказ МОН «Положення про спеціальну загальноосвітню школу та школу-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» №852 від 15 вересня 2008 року.
  6. Лист МОН «Щодо забезпечення доступності закладів освіти для осіб з ООП». (від 5 квітня 2019 року №1/9-223).
  7. Лист МОН «Щодо методичних рекомендацій з організації психолого-педагогічного консиліуму для проведення повторної комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини» (від 16.06.2020 року №1/9-328).
  8. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в ЗЗСО» (№ 872 від 2011 року зі змінами в постанові від 9 серпня 2017 року №578).
  9. Постанова Кабінету міністрів України  «Про затвердження порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з ООП» (№88 від 14 лютого 2017 року).
  10. Наказ МОН «Про Типовий перелік спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з ООП, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах (групах) закладів загальної середньої освіти» (від 23.04.2018 року №414). Наказом МОН від 21.06.2019 року №873 цей перелік був розширений.
  11. Постанова Кабміну «Про встановлення тривалості здобуття освіти у загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з ООП» №585 від 23 квітня 2003 року
  12. Бюджетний кодекс України ( ст. 103-3). 

Підготовка школи до впровадження інклюзивного навчання

У Постанові Кабміну «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в ЗЗСО» (№ 872   2011 року зі змінами в постанові від 9 серпня 2017 року №578) чітко зазначено, що власник і керівник закладу освіти відповідають за організацію, стан і якість інклюзивного навчання. Керівник ЗЗСО на підставі заяви батьків за підтримки відповідного органу освіти організовує клас з інклюзивним навчанням, створює матеріально-технічну базу, здійснює добір відповідних працівників тощо, а  власник загальноосвітнього закладу виділяє кошти для забезпечення  доступу до будівлі школи без перешкод, матеріально-технічного забезпечення, тощо.

Управління на рівні керівництва школи полягає у

  • спілкуванні із засновником,
  • координації роботи заступників, педагогічної ради,
  • залученні органів учнівського та батьківського самоврядування, піклувальної ради,
  • адаптації навчального середовища
  •  в організації навчального процесу,
  • реалізації індивідуальних програм розвитку, 
  • формуванні структур для надання послуг інклюзивної освіти (команди психолого-педагогічного супроводу,  обладнання ресурсної кімнатї,  співпраця з командою ІПР тощо).

Запорукою успіху організації освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами є співпраця з батьками. Директору ЗЗСО важливо залучати батьків до ухвалення рішень щодо навчання їхніх дітей. Ще до приходу дитини до закладу освіти в багатьох родинах можуть бути налагоджені контакти з психологічною службою, фахівцями ІРЦ, реабілітаційними центрами, соціальною службою. Останні  володіють інформацією, корисною як для працівників  освіти, так і для інших батьків. Це теж треба врахувати.

Отже,  наступні кроки адміністрації  закладу, який організовує інклюзивне навчання.

  1. Отримавши заяву від батьків, керівник (директор) дає подання до органу управління освітою щодо погодження організації інклюзивного навчання в його закладі. Орган управління освітою надсилає лист-погодження або наказ про це.
  2. Розробляється напрям руху школи до інклюзії, який  має бути представлений в стратегії розвитку закладу, зокрема в місії, візії та цілях, а також у більш тактичних документах – освітній програмі, річному плані роботи школи.
  3. Опрацьовуються нормативно-правова база та організаційно-методичне забезпечення інклюзивного навчання.
  4. Організація класу з інклюзією починається з попередньої роботи адміністрації закладу освіти з батьками та учнями. За потреби,   слід роз’яснити, що включає в себе дане поняття,  дати зрозуміти, що це ніяк не впливає на навчання решти дітей, тому що діти з ООП мають свої індивідуальну програму розвитку й індивідуальну освітню траєкторію. У результаті як це явище сприймуть батьки,  залежить і сприйняття дітей.
  5. Вивчаються документи дітей з ООП, які бажають навчатись у школі, з’ясовується їх кількість і індивідуальні особливості.
  6. Оцінюються можливості закладу для організації навчання дитини з особливими освітніми потребами. Необхідно врахувати наявність відповідних фахівців, а також матеріально-технічне забезпечення школи і наявність безбар’єрного доступу до території та приміщень закладу. Здійснюється також оцінка можливостей підвищення кваліфікації педагогічних працівників у напрямі інклюзії (курси підвищення кваліфікації, консультації, обмін досвідом).

У додатку до постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами» можна знайти перелік фахівців, які проводять корекційно-розвиткові заняття з дітьми з ООП.

  1. Іде робота над нормативно-правовим та методичним забезпеченням впровадження інклюзивної освіти на рівні закладу освіти. Цей крок передбачає підготовку та підписання наказів у школі на основі наказу органу управління освітою, а також укладення угод про співпрацю з іншими закладами освіти. Це можуть бути спеціальні заклади освіти, навчально-реабілітаційні центри, заклади позашкільної освіти, заклади соціального захисту, ресурсні центри, центри практичної психології та соціальної роботи при департаментах освіти і науки тощо. Така співпраця допоможе забезпечити супровід дітей з ООП, залучити фахівців із цих закладів для консультацій тощо.
  2. Створюється команда психолого-педагогічного супроводу, узгоджується співпраця між її членами, розклад занять
  3. У процесі діяльності постійно іде моніторинг якості інклюзивного навчання.

Структура команди психолого-педагогічного супроводу, її функції і  діяльність 

Команда психолого-педагогічного супроводу складається з постійних та залучених фахівців.

Постійні учасники:

  • адміністратор закладу освіти (або директор, або його заступник);
  • класний керівник;
  • вчителі-предметники в старшій школі;
  • асистент вчителя;
  • практичний психолог;
  • соціальний педагог;
  • учитель-дефектолог;
  • реабілітолог;
  • батьки та інші законні представники дитини.

Залучені фахівці:

  • медичний працівник закладу освіти;
  • лікар;
  • асистент дитини;
  • спеціалісти системи соціального захисту населення, служби в справах дітей тощо.

Саме ці люди здійснюють організацію інклюзивного навчання. Є Примірне положення про команду психолого-педагогічного супроводу (наказ МОН від 08.06.2018 року №609). На підставі нього керівник закладу освіти розробляє своє положення про команду психолого-педагогічного супроводу.

Відповідно до висновку ІРЦ, результатів психолого-педагогічного вивчення дитини командою супроводу, протягом перших 2-х тижнів від початку освітнього процесу команда створює індивідуальну програму розвитку дитини (ІПР), яка погоджується з батьками та затверджується керівником закладу.

Якщо дітей з ООП в закладі багато, то доцільно скласти розклад засідань команди супроводу, щоби він був зручним для батьків і всіх членів команди. Краще організувати це так, щоб  першими були засідання  для тих дітей, які вже навчалися в закладі, адже  про них інформації більше. На останні дні цих 2-х тижнів залишаємо дітей, які тільки прийшли до школи. Це дає час спеціалістам вивчити особливості цих учнів.

Щоби засідання команди супроводу було ефективним, доцільно запросити на нього фахівців з ІРЦ, щоб отримати докладні рекомендації про розроблення ІПР та особливості організації інклюзивного навчання. Бажано, щоб воно відбувалося в робочий час учасників. Рішення ухвалюється колегіально й оформляється у вигляді протоколу.

Для коригування та визначення прогресу розвитку дитини команда супроводу переглядає індивідуальну програму розвитку протягом навчального року. Крім організаційного засідання, має бути ще мінімум два. Переважно, вони відбуваються наприкінці першого семестру та наприкінці навчального року. Але за потреби можна зустрічатися частіше.

Основну відповідальність за навчання дитини з ООП в інклюзивному класі несе вчитель. Асистент вчителя не повинен перебирати на себе всі обов’язки, а лише робити з учителем те, що потрібно. Якщо дітей з ООП кілька, то, звісно, асистенту вчителя складно буде впоратися з усіма одночасно, тому в цьому можуть допомогти педагог та інші фахівці команди супроводу.

Якщо у витягу ІРЦ вказаний термін, то можна взяти асистента вчителя на контракт. Так ця людина буде знати, що забезпечена місцем тільки на  певний період. Може статися, що школа не потребуватиме асистента вчителя. Законодавство не забороняє брати працівників на роботу на строкові контракти.

Питання доплати асистенту за роботу з дітьми з ООП під час карантину вирішують органи місцевого самоврядування.

З 2018 року в закладах освіти, в яких організовано навчання для дітей з ООП в інклюзивних класах, для проведення корекційно-розвиткових занять, визначених ІПР, можна вводити додатково посади вчителів-дефектологів. Відповідні зміни до типових штатних нормативів внесені наказом МОН від 1 лютого 2018 року №90. Ним також введено одну ставку асистента вчителя на один інклюзивний клас. Докладніше з функціями асистента вчителя можна ознайомитися в листі МОН від 25 вересня 2012 року №1/9-675.

У Постанові Кабміну від 15 серпня 2011 року №872 зі змінами від 9 серпня 2017 року №588 вказується, що для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями встановлюється 3-5 корекційно-розвиткових занять на тиждень. Для дітей, які не бачать, не чують, з тяжкими порушеннями мовлення, розладами аутистичного спектра, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку тощо) – 5-8 корекційно-розвиткових занять.

Їх може проводити вчитель, якщо має кваліфікацію вчителя початкових класів, вихователя дошкільного закладу (якщо це дитячий садок), вчителя-дефектолога, логопеда, вчителя-реабілітолога. Також мають право проводити корекційно-розвиткові заняття терапевт, лікар із лікувальної фізкультури, лікар спортивної медицини, практичний психолог, учитель із трудової адаптації та фахівець фізичної реабілітації.

Корекційно-розвиткові заняття можуть бути груповими або індивідуальними. Під час групових занять має бути 2-6 дітей. Тривалість групових занять – 35-40 хвилин. Тривалість індивідуальних занять 20-25 хвилин.

Якщо дитина пропустила багато навчальних днів із поважної причини, то для виконання освітньої програми можна прописувати індивідуальну освітню траєкторія (стаття 53 закону “Про освіту”). У такому разі можливо проводити корекційно-розвиткові заняття під час канікул, якщо це узгоджено з батьками. Організація інклюзивного освітнього процесу не має призводити до перевантаження учнів.

В індивідуальній програмі розвитку зазначається кількість годин та напрями корекційно-розвиткових занять, визначенні ІРЦ. Години корекційно-розвиткових занять не враховують під час визначення гранично допустимого тижневого навчального навантаження на учнів з ООП.

Діяльність команди психолого-педагогічного супроводу розпочинається з

  1. Розподілу обов’язків і координації взаємозв’язків.
  2. Складання індивідуальної програми розвитку дитини (ІПР).

Питання ІПР регулюють зміни до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (постанова Кабміну від 9 серпня 2017 року №588).

Інклюзивна освіта навчальні програми

Індивідуальна програма розвитку учнів з ООП має містити такі відомості:

  • інформація про період виконання;
  • відомості про особливості розвитку учнів;
  • наявний рівень знань і вмінь учня;
  • додаткові освітні та соціальні потреби учня;
  • психолого-педагогічна допомога;
  • характеристика учня;
  • навчальні предмети;
  • адаптація;
  • індивідуальний навчальний план;
  • джерела інформації під час розроблення ІПР;
  • узгодження ІПР;
  • план консультування батьків;
  • моніторинг стану розвитку учня та його навчальних досягнень.

Команда супроводу ухвалює рішення щодо адаптації або модифікації навчальної програми і прописує це в ІПР. За потреби цей документ можна змінювати, залежно від того, як буде просуватися робота з дитиною з ООП.

У розробленні цього документу мають брати участь батьки дитини, тому що їм треба розуміти, чому вона потребує ІПР, хто та які саме корекційно-розвиткові послуги буде надавати, яка тривалість цих занять.

Ефективність ІПР простежується при умові, якщо:

 а) містяться всі необхідні складники, які допоможуть адаптувати освітнє середовище до потреб дитини з ООП;

 б) довгострокові цілі й короткотермінові завдання чітко пов’язані між собою;

 в) використані рекомендації ІРЦ. Звертаємо увагу, що з типових освітніх програм закладів освіти потрібно взяти всі корекційні заняття, які є в планах, і вони мають бути такими ж, як у витягу ІРЦ.

  1. Складання індивідуального навчального плану (ІПН), якщо про це зазначено у витягу ІРЦ. У ньому вказується наявність або відсутність особливих освітніх потреб, рекомендована освітня програма,. ІПН затверджує адміністратор закладу освіти (директор або його заступник із навчально-виховної роботи). Він робиться на основі типових освітніх програм в закладі освіти.

Виникає багато запитань щодо інваріантного складника ІПН. Наприклад, якщо ми говоримо про дітей із затримкою психічного розвитку, то кількість годин інваріантного складника відрізняється від кількості годин у закладі загальної середньої освіти. Зокрема, іноземної мови для таких дітей потрібно 2 години, а клас вивчає 3. У такому разі дитина відвідує ту кількість занять, яка прописана у типовій освітній програмі спеціального закладу освіти, а “зайва” година використовується для корекційно-розвиткового заняття.

Також є проблемними питання щодо складання індивідуальних навчальних планів для дітей з інтелектуальними порушеннями. В учнів середньої школи є предмети фізики й хімії в побуті. Окрім того, клас вивчатиме трудове навчання раз на тиждень, а для дітей із порушенням інтелектуального розвитку рекомендується 8-10 годин, залежно від класу. Як вчинити в цьому випадку? На сьогодні, на жаль, немає механізму фінансування цих додаткових годин. У Постанові Кабміну від 14 лютого 2017 року №88 чітко вказано, що кошти “інклюзивної” субвенції потрібно використовуватися тільки на корекційно-розвиткові заняття, а про уроки інваріантного складника нічого не сказано.

  1. Оцінювання знань, умінь і навичок учнів з ООП

Згідно з Постановою Кабміну України «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в ЗЗСО» (№ 872   2011 року зі змінами в постанові від 9 серпня 2017 року №578), система оцінювання навчальних досягнень дітей з ООП має бути мотиваційною. Тобто переважаючим має бути не кількісний показник, а якісний. Звертаємо увагу на прогрес розвитку учня. Ілюстрацією його може стати портфоліо. Особливо у тому випадку, коли дитина не розмовляє.  Рівні оцінювання навчальних досягнень такі  ж, як і в стандартному зразку – високий, достатній, середній, низький, - а от критерії оцінювання варто прописати, враховуючи індивідуальні особливості. Для учнів  з ООП початкових  класів вони уже розроблені Інститутом модернізації змісту освіти. Для дітей середніх і старших класів їх розробляє шкільна команда педагогічного супроводу. Їх навчальні досягнення треба переглядати щонайменше тричі на рік – у вересні, коли формується ІПР, а потім після першого та другого семестрів.

При оцінюванні дітей з дислексією і дисграфією рекомендується  під час оцінювання навичок читання не враховувати помилки, пов’язані з порушеннями усного мовлення. Учителю треба взяти до уваги труднощі учня, етап корекційної роботи, на якому перебуває дитина, і не знижувати оцінку.

У випадку, коли класичний шаблон документу про закінчення першого етапу навчання не підходить за своїми вимогами, команда психолого-педагогічного супроводу може розробити  свій бланк Свідоцтва досягнень для учня  з ООП початкових класів, у якому прописати індивідуальні критерії оцінювання, і додати його до ІПР.

Щодо дітей середнього та старшого шкільного віку Постанова Кабміну від 23 квітня 2003 року №585 “Про встановлення тривалості здобуття освіти у загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з ООП” визначає строк навчання дітей із порушеннями розумового розвитку. Зокрема, рекомендується навчання в школі І ступеня разом із підготовчим класом і в школі ІІ ступеня (5-9 класи), тобто  учні з інтелектуальними порушеннями можуть навчатись в інклюзивних класах лише до кінця 9 класу. Згідно з Постановою Кабміну від 27 вересня 2016 року №671, учням із порушеннями розумового розвитку видається свідоцтво про базову загальну середню освіту за спеціальною програмою. Учням із помірними інтелектуальними порушеннями – довідка про закінчення повного курсу навчання за спеціальною програмою.

Усі інші діти, які навчаються за інклюзивною формою, можуть навчатися в школі III ступеня. Навіть якщо є потреба звільнення від ЗНО, це не означає, що дитина не може навчатися в 10-11 класах.

5. Моніторинг якості інклюзивного навчання.

Адміністрація навчального закладу разом з командою супроводу повинна систематично відстежувати, як проходить інклюзивне навчання, як виконуються індивідуальні програми розвитку, як проходить адаптація перебування дітей з ООП у закладі, чи достатнім чином створений безбар’єрний доступ, рівень співпраці  педагогів тощо,  фіксувати проблеми, щоб надалі їх врахувати при плануванні подальшої роботи. Головне завдання – розробити конкретні інструменти для такого дослідження, щоб у процесі можна було легко ними користуватися.

Контролювання і вивчення  стану справ з даного питання створить можливість  керівнику закладу спільно з колективом та батьківською спільнотою оцінювати поступ школи до інклюзії, а також визначати, що саме потребує втручання і підтримки та які досягнення і напрацювання вже є.

logo